такі слова, як: земля має 6 значень; насідати - 10 значень; сіяти - 8; добрий - 9; розбирати — 11 значень.
Багатозначність можна проілюструвати на прикладі слова земля.
1.
Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. / сонечко серед неба Опинилось -стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевченко).
2.
Верхній шар земної кори. Дерева посхилялись під вагою плодів,і плоди падали на землю і лежали на ній (Довженко).
3.
Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земноїкори. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там булай полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний).
4.
Суша (на відміну від водяного простору). Вгору піднісшись нахвилі високій, Глянув він пильно, і от - недалеко вже землю побачив(Гомер).
5.
Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. Оце піду, нападу на свого Омелька - нехай продає воли,землю й хату, бо далі не видержу (Нечуй-Левицький).
6.
Країна, край, держава. Еней в чужих землях блукає, Дружину впоміч набирає (Котляревський).
Самостійні (повнозначні) слова | Службові (неповнозначні) слова
Іменник (земля, надія, сонце, курча)
Прикметник (блакитний, сонячний)
Займенник (я, мій, себе, ніхто, всякий
Числівник (п’ять, сто, вісімдесятий)
Прислівник (весело, далеко, увечері)
Дієслово (орати, украплювати, спати)
Їх ознаки:
- самостійні слова обов’язково щось називають;
- можуть позначити конкретні предмети і абстрактні поняття, виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти можливість, бажання, волевиявлення тощо;
- мають лексичне значення (тобто називають предмети, ознаки, явища);
Повнозначні слова виконують номінативну функцію. | Прийменник (в, на, біля, з-за, посеред
Сполучник (і, й, та, а, але, що, який
Частка (б, би, авжеж, чи, хіба, мов, хай, тільки, ось, ні, ані, не, ото, аж).
Їх ознаки
- службові слова виражають різні граматичні відношення між самостійними словами у словосполученнях і реченнях;
- службові слова лексичних значень не мають, бо вони не позначають назв якихось понять або уявлень;
- службові слова не виконують номінативні функції.
Однозначні слова
Є в українській мові слова, які є однозначними, серед них: а) спеціальні наукові терміни: займенник, закінчення, додаток, бронхіт, астма, шестірня, бузок, береза. Але і серед термінів є багатозначні слова, наприклад: корінь (корінь слова - термін у мовознавстві, корінь рослини - у ботаніці, корінь квадратний - у математиці). Але, зазначимо, що в певній науці слово корінь має лише одне значення;
6) власні назви: Київ, Миколаїв, Одеса, Південний Буг (річка), Італія, Україна, Карпати.
Часто у багатозначних словах одне з його значень є прямим, а інші -переносними (непрямими). Наприклад, слово звір має такі значення:
Звір 1. Дика, звичайно хижа, тварина. Ведмідь - страшний, великий звір.
2. Перен. Про дуже люту, жорстоку людину. - А вони (німці) тоді зайшли та півсела й спалили. Та дівчат до себе погнали. - От звірі! (Довженко).
Переносне значення слова є джерелом полісемії. Але переносне значення слова потрібно відрізняти від його переносного вживання слова.
Переносне значення - це одне із значень полісемантичного слова. Воно співвідносне з головним і з'явилося внаслідок перенесення найменування, яке покладене в його основу. Це значення зафіксоване в словниках.
Переносне вживання за своїм змістом індивідуальне, використовується лише в певному контексті і лише як засіб художньої характеристики. Переносне вживання слова функціонує в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.
Метафора (від гр. - перенесення) - вид тропа, що побудований за принципом подібності і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. Отже, метафора є слово, вжите в переносному значенні і служить засобом образної художньої характеристики. Наприклад: Прудкий скакун думки наздоганя (Павличко). Помережав вечір кучерявий льодяними гротами вікно (Драй-Хмара).
Метонімія (від гр. - перейменування) - вид тропа, в основі якого лежить принцип суміжності. Суть метонімії полягає в перейменуванні за безпосередньою близькістю. Наприклад: Університет святкує своє сторіччя. А п'єса собі йшла.
Синекдоха - це вид тропа, суть якого полягає в заміні назви цілого назвою його частини. Це, по суті, різновид метонімії, бо теж грунтується на понятті суміжності. Наприклад: Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий).
Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми
У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоніми, синоніми, антоніми та пароніми.
Омоніми - це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантичного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:
-
звукових змін у процесі розвитку мови;
-
випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння зіншої мови;
-
випадкового збігу звучання форм різних слів. Наприклад: гривня - грошова одиниця, і гривня - жіноча прикраса; сон це - сонце, шию (я шию) - шию (повернув шию).
Синоніми - це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, наприклад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштовний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний- родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить - про ґрунт) - плідний, плодючий, плодовитий, дорідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.
Сукупність синонімів мови називається синонімією.
Учені розрізняють синоніми:
-
лексичні - це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні {усувати, ліквідувати);
-
контекстуальні - такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.
Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.
Антоніми - це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І