предметів, явищ природи: берег, вітер, град, дощ, камінь,
мороз, ріка;
-
назви понять часу: весна, вечір, день, зима, літо, ніч, осінь, ранок;
-
назви знарядь праці, засобів пересування: вила, віз, граблі, молоток, пила, сапа, човен;
.. - назви житла й частин його: вікно, двері, погріб, піч, сіни, стеля,
хата та ін.;
- назви предметів харчування і страв: борщ, мед, молоко, м'ясо,
куліш, хліб; ~ назви одягу і взуття: кожух, сорочка, хустка, шапка, чоботи,
черевики;
- назва предметів домашнього вжитку: відро, віник, лава, ліжко,
ложка, миска, стіл;
- назви почуттів і психічного стану людини: гнів, жаль, радість,
спокій, сум, страх;
- назви дій і трудових процесів: варити, згрібати, косити, нести,
пекти, різати, тесати, читати;
-
назви кольору, смаку, розміру, ваги тощо: важкий, великий, жовтий, зелений, кислий, легкий солодкий, широкий;
-
назви військових понять і зброї: битва, військо, куля, оборона,
рушниця;
- назви понять і предметів культури, мистецтва: дума, живопис,
опера, пісня, струна;
-
суспільно-політичні назви: господар, народ, селянин;
-
числові поняття: два, дванадцять, двадцять, сто, тисяча;: - службові слова: з, до, і, та, на тощо.
Такі слова називають загальновживаними. Від них утворюються інші слова, наприклад: праця, працьовитий, працелюбний, працювати.
До пасивної лексики відносять слова, якими користуються не всі люди (використання слів обмежується територією, професією, часом тощо): діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, історизми, архаїзми, терміни тощо.
Діалектизми або ж діалектні слова -це слова, які використовують у своєму спілкуванні люди певної території. В українській мові вчені виділяють три наріччя - північне, південно-західне і південно-східне (вони відрізняються фонетичними, граматичними і лексичними ознаками).
Саме у діалектному мовленні наш народ доніс і зберіг історію своєї мови, її своєрідність.
Діалект, а ми його надишем Міццю духа і вогнем любови, І нестерпний слід його запишем ' Самостійно між культурні мови. (І. Франко)
У мові вони виконують номінативну функцію, а в художньому мовленні діалектизми використовуються з метою зображення місцевого колориту, індивідуального мовлення героїв твору, специфіки побуту: ...утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остривах1... Тільки й спочинку було, що під дашком у струнці2 під час доїння (М.Коцюбинський); В курнику запіяв когут (І.Франко).
Професіоналізми - це назви професійних понять: агроекологія, жнива, пар, посів, саджанець (сільськогосподарські професіоналізми); бронхи, хронічний, розтин, істерія (медичні).
Сучасна українська мова у стратифікаційному плані становить складне утворення. Окрім літературної мови і діалектизмів виділяються менш структуровані і менш окреслені стратифікаційно - арго, сленги, просторіччя, жаргонізми.
Жаргонізми - це слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять. Учені стверджують, що жаргонізми утворюються від літературних слів шляхом переосмислення і переходу їх до зниженої лексики: кера (класний керівник), студебекер (студентський квиток), комп (комп'ютер), моцик (мотоцикл), точка (нелегальне місце продажу спиртних напоїв), кукурузник (літак).
Близькими до жаргонізмів є арготизми - слова, які зазнали змін навмисних: вставлялися склади, додавалися звуки тощо: шивар (товар), широго (дорого), стибрити (вкрасти), завалитися, плавати (на екзамені) тощо. Поняття сленг І арго у сучасному мовознавстві часто вживають як синоніми.
«Арго (фр. - жаргон). Мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх»1.
«Сленг (англ. - жаргон). Жаргонні слова або вирази, характерні для людей певних професій (моряків, художників) або соціальних прошарків»2.
Як бачимо, арго І сленг учені ототожнюють. На їх думку, сленг -це, по суті, «жаргонно забарвлена» лексика. Вона виникає і існує внаслідок установки на інтимний фамільярно-знижений стиль розмови за соціально-мовної єдності тієї чи іншої групи носіїв.
Дослідники підкреслюють, що змінюється сфера функціонування жаргонізмів, їх, зокрема, використовують у газетних текстах. Існує тенденція до формування на сучасному етапі загальнонаціонального сленгу, що становить собою сукупність загальновідомих лексичних і фразеологічних одиниць, які мають знижений стилістичний характер і позначені експресивністю. Наявність сленгу свідчить, що у мові відбувається безперервна міграція мовних одиниць, перехід їх з одного лексичного розряду в інший, а яскрава експресія більшості слєн-гових слів робить їх особливо привабливими не тільки для певної соціальної групи, яка їх використовує, а і для оточуючих. Тобто, сленг не є певною замкнутою системою. Деякі сленгові слова одночасно існують у мовленні злодіїв і студентів, воронезьких і київських школярів, музикантів і «нових українців».
Сленгова мовотворчість як школярів, так і студентів не згасає, вона лише дещо видозмінюється в лексиці, семантиці, оновлюється разом з науково-технічним прогресом чи духовним регресом. Молодіжний сленг як соціолект - органічна частина української мови, один із функціональних стилів, яким послуговуються лише в окремих комунікативних ситуаціях студенти - носії мови. Серед них можна почути: парнокопитні (студенти зооінженерного факультету), бензопила (скальпель), соковижималка, тертушка, овощерезка (факультет плодоовочівництва) та ін. Зустрічаються у їх мовленні і сленгові фразеологічні засоби: гнать бєса (говорити нісенітницю); рвати когті, набирати обороти (переходити швидко з генетики на анатомію); здати на шару (легко скласти іспит); роздавити сливу - (випити водки); рубати хвости (відмовити в чомусь), розслабить булки (відпочити).
Одним із соціальних варіантів мови є інтержаргон (він об'єднує в собі частину слів кожного жаргону). Ці лексеми вживаються в різних жаргонах і є зрозумілими їх носіям, наприклад: гнати (говорити дурниці), галюн (галюцинація), мент (міліціонер).
До інтержаргону учені відносять і вульгаризми (традиційно вульгаризмами називають ті лексеми, що в мові художньої літератури, мовленні використовують як нормативні, з метою експресивно-якісної характеристики осіб, явищ, для вираження різко негативного ставлення до них)1: блазень, падлюка, шкура. Є ще більш вульгарні лексеми - це слова, вживання яких порушує мовне та культурне табу. Уживання вульгаризмів - явище негативне, з ним потрібно боротися.
І використання сленгу аж ніяк не говорить про