високий рівень культури мовця, швидше - свідчить про низький культурний рівень особистості чи про відсутність культури взагалі.
У лексичному складі мови виділяються застарілі слова - історизми та архаїзми.
Історизми - це слова, що означають назви предметів, які зникли з життя суспільства: кольчуга, кріпак, смерд та ін.
Архаїзми - це слова, які є старими назвами, що в сучасній мові замінені іншими: боян - співець, уста - губи, ректи - говорити тощо.
Історизми та архаїзми належать до пасивного словника. їх використовують у художньому мовленні як образний засіб або ж для відтворення колориту епохи, події якої стали предметом зображення.
До пасивного словника, як правило, належать і неологізми - нові слова. Вдалі нові слова стають загальновживаними: космодром, радіотелемеханіка, реакторобудування.
Деякі загальновживані слова переосмислюються і сприймаються як нові: вузол, дуга, кільце, клин, кулак, петля (слова, що набрали
воєнного значення).
Багато неологізмів створили наші письменники: громовиця, сперечниця (Леся Українка); яблуневоцвітно, житечність, лірити, акордитись, весніти, прозорити, трояндно-шовково (П.Тичина); диплома-шити, чалити, залізно (М.Рильський); чавуніти (А,Головко); ясінь, гречінь, пахіль, дощовиця (О.Гончар); піднебесність, заокеанець, всніжити, зашовковитися (М.Стельмах).
Лексика української мови (залежно від мети висловлювання і від того, яка мовна функція реалізується) поділяється на:
-
науково-термінологічну: агробізнес, біоенергетика, епізоотологія, матерія, метафізика, рефлекс, педіатр;
-
виробничо-професійну: сільськогосподарська техніка, трал, навігація, іхтіологія;
-
адміністративно-ділову: автобіографія, акт, договір, наказ, угода, ухвала.
У науковому, публіцистичному, діловому та у всіх інших стилях використовується насамперед загальновживана лексика. Найближчою до загальновживаної є лексика специфічно-побутова: стіл, кухоль, виделка, відро, рогач тощо.
Лексика наукового та ділового стилів з емоційного погляду нейтральна. Науково-термінологічна, виробничо-професійна й адміністративно-ділова лексика також нейтральна.
У публіцистичному стилі використовується і нейтральна науково-термінологічна, й емоційно забарвлена лексика.
Емоційна лексика є основним елементом художнього мовлення. Емоційні слова, які виконують у художніх текстах специфічно-стилістичні функції (виступають епітетами, у порівняннях, у ролі образних символів тощо), називаються поетичними.
До емоційних можна віднести і простороні слова (роззя$@&теяе-
пень, бовдур, беркицьнутися та ін.)
Термінологічна лексика
Термін - це слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо1.
Терміни вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення.
Терміни - надзвичайно динамічний шар лексики. 90% нових слів -це терміни. Учені підрахували, що лише в хімії є 2 млн термінів.
Терміни вивчає самостійна лінгвістична наука - термінознавство.
Слово «термін» в Україні фіксується вже у XVIII ст. Проблеми українських термінів були під постійною увагою Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Левицький вказував, що термін - це назва, яка має найповніше відповідати науковому поняттю. Ознакою ж термінології, на його думку, є розвиток і упорядкованість. Цими проблемами цікавилися такі відомі вчені, як: О.Огоновський, І.Верхратський, І.Пулюй та ін. Сьогодні вчені повертають до життя давно забуті українські терміни (народні), які заборонено було вживати в науковій літературі з 30-х років. Це стосується хімії, математики, техніки, ветеринарної медицини2 тощо.
Як виникають терміни?
Терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або конструюються з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма) тощо.
Вони характеризуються такими ознаками:
-
системністю (кожен термін належить до певної терміносистеми чи терміносистем, але в кожній терміносистемі має своє значення - це вже моносистемність);
-
наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають):
-
відсутністю експресії, образних, суб'єктивно-офіційних відтінків значення;
-стилістичною нейтральністю.
Кожна галузь науки оперує своїми термінами, що становлять суть термінологічної системи даної науки. У складі термінологічної лексики виділяють такі групи термінів;
•
загальнонаукові (вони використовуються в різних галузях науки і належать науковому стилю мови в цілому): еквівалент, експеримент, гіпотеза, проблема, прогресувати, теорія тощо:
•
спеціальні (вони закріплюються за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва і техніки) серед них розрізняють:
-
історичні (палеоліт, кам'яна доба, середньовіччя, епоха капіталізму і под.);
-
мовознавчі {крапка, займенник, наказовий спосіб, множина), літературознавчі (дактиль, драма, гіпербола, епіграма, сонет);
-
філософські (діалектика, матеріалізм);
-
математичні (знаменник, частка, прямокутник, гіпотенуза);
-
ботанічні (хлорофіл, цитрус, хурма), медичні (астма, діабет, ,ін'єкція, ефералган, бронхосан) та інші;*
технічні (самоскид, трактор, конвейєр, відвантажувач).До термінів ставляться такі вимоги:
-
вони повинні вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (справочинство, а не справо чинапво, справовиробництво);
-
кожен термін може мати лише одне значення у певній науці;
-
використовуючи той чи інший термін, службовець повинен дотримуватися правил утворення від нього похідних форм;
-
якщо певний термін, записаний у документі, викликає сумніви, то його написання чи тлумачення потрібно перевірити за
словником.
_ Якщо документ «перенасичений» термінами, він не може справити хорошого враження.
У художній літературі терміни використовуються залежно від теми твору: Ми кинулись вливати фізіологічний розчин, глюкозу, кров, камфору. Треба було терміново оперувати, але хірург боявся доторкнутися до його тіла скальпелем (Ю.Яновський).
Отже, терміни - це такі слова, які потрібно вживати в тексті лише тоді, коли досконало знаєш їх значення. Тому рекомендуємо:
-
поновлювати в пам'яті значення потрібних для роботи термінів;
-
постійно звіряти написання і значення термінів за словниками.
Література
1.
Ганич Д.І., Олійник Ї.С. Словник лінгвістичних термінів. - К:Вища школа, 1985. - 360 с.
2.
Головащук СІ. Російсько-український словник сталих словосполучень. - К.: Наукова думка, 2001. - 640 с.
3.
Головащук СІ. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. - К: Вища школа, 1995. - 319 с.
4.
Козачук Г.А. Українська мова для абітурієнтів. - К.: Вищашкола, 1993. - 272 с.
5.
Культура мови на щодень / Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Ду-жик, С.Я.Єрмоленко та ін. - К.: Довіра, 2000. - 169 с.
6.
Полюга Л.М. Словник антонімів української мови / за ред.Л.С.Паламарчука, 2-е вид., доп. і випр. - К.: Довіра, 1999. - 275 с.
7.
Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. - К: Довіра,2001. - 477
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. -2-е вид., перероб. і допов. - К.: Вища школа, 2000. - 430 с.
8.
Ганич Д.І., Олійник Ї.С. Словник лінгвістичних термінів. - К:Вища школа,