У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


— дружньо. Ефективний — ефектний. Заснований — оснований. Зумовлювати — обумовлювати. Напрям — напрямок. Настирливість — настійність. Нервувати — нервуватися. Вибачати — вибачатись. Поверховий — поверхневий. Покажчик — показник. Посібник — пособник. Приводити — призводити. Відстоювати — обстоювати. Злидні — злигодні. Громадський — громадянський.

Завдання 13. Зробити усі можливі логічні (І граматичні) перестановки слів у наведених реченнях і пояснити залежність від цих перестановок точності змісту речення (фрази).

1. Сьогодні я прийшов додому ввечері. 2. Я хотів допомогти тобі в господарських справах. 3. Матері його мені дуже шкода. 4. Чи ж можна так поводитись з книгою? 5. Чи не хотіли б ви поїхати на літо в Карпати? 6. Олю, піди в магазин купити молокаї 7. Принеси води в новому відрі! 8. Батько запитав; «Чи ви, діти, сьогодні гуляли в садку?» 9. Сашко гукнув: «Допоможіть Олесеві впоратися з конем!» 10. Повертаючись додому, ми зустріли свою першу вчительку. 11. Спізнившись, ми вимушені були чекати закінчення кіножурналу. 12. Він сьогодні не прийшов додому.

Логічність мовлення

У розмовно-побутовому мовленні ми не рідко чуємо такі фрази : « О, це логічно!», «Що ти?!». Це ж не логічно!» І розуміємо, що в другому випадку йдеться про щось не до кінця продумане, про неврахування причиново-наслідкових зв’язків , недоречність,тобто про невідповідність між думкою, висловленою засобами мови, і об’єктивною дійсністю.

Отже, логічний — це мислительний. Словники дають такі тлумачення слова логічний: 1. Стосується до логіки (науки про закони і форми мислення). 2. У якому є внутрішня закономірність; розумний, послідовний ; порівн.: «Який відно-. ситься до інтелектуального змісту висловлення, до речення як реалізації судження»; або 1. Стосується до логіки, відповідає законам логіки (рос. логический). 2. Правильний, послідовний, обгрунтований, відповідає законам логіки (рос. логичньїй) 4

Отже, 'логічність як ознака культури мовлення формується на рівні «мислення — мова — мовлення» і залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки і грунтується на знаннях. А звідси висновок: погане мовлення є передусім свідченням поганого мислення і лише потім поганих знань мови. Отже, щоб навчитися добре висловлювати думки, треба навчитися мислити. Адже істина—це «правильна думка, ідея, правильне відображення об'єктивної дійсності в свідомості людини», а «пізнання істини — це процес адекватного відображення в думці, ідеї, свідомості людини властивостей, якостей, станів, закономірностей явищ, предметів і процесів матеріального світу»42. Тобто, коли мовлення точне, воно логічне. Але якщо точність вимагає строгої відповідності вживання слова його значенню, то для логічності цього замало: вона потребує ще й точного зв'язку між словами в мовленнєвому потоці. Це реалізується не лише за законами семасіології, лексикології, лексичних норм, а й за законами синтаксису, і в першу чергу синтаксису: на рівні речення — фрази, надфразної єдності, тексту.

Отже, логічне мовлення формується на основі: 1) навичок (вправного їх застосування) логічного мислення, спрямованого і на нагромадження нових знань (логіки пізнання), і на передачу цих знань співбесідникові; 2) знання мовних засобів (І навіть позамовних— міміки, жестів), якими можна оформити думку; 3) володіння технікою смислової зв'язності, тобто логікою викладу, при якій не виникає суперечностей у межах цілого тексту.

Причинами помилок у логіці викладу можуть бути:

1)

поєднання логічно несумісних слів ( жахливо добрий, страшно гарний і солодка мука, дзвінка тиша 'та ін.);

2)

введення у фразу зайвих слів (плеоназмів), які структурно обтяжують фразу, будучи семантично «порожніми» (напр., Місяць травень — травень, на долонях рук — на долонях, відступи ти назад — відступити, цільове призначення витрат — призначення витрат, моя власна думка — власна думка, моя автобіографія — автобіографія).

3)

підміна особової форми дієслова активного стану стилістично неправомірною формою зворотно-середнього стану або навпаки {вибачте мені (когось прошу)—вибачаюсь (перед собою); пере стань нервувати (хвилювати) (когось) — перестань нервуватись (хвилюватись) (сам) та ін.);

4)

неправильна побудова однорідних рядів членів речення, коли в нього входять родові і видові поняття (напр.: письменники і поети; розумний брат і з сивиною чоловік; корови, свині, кури, птиця; піонери і школярі);

5)

неправильне (архаїчне) утворення аналітичних граматичних форм: майбутнього часу (напр.: буду писав, будеш знала, будете виділи, будете жили — це не лише діалектні форми, а й розмовні у багатьох носіїв літературної мови), ступенів порівняння прикмет ників (самий найкрасивіший; сама найдорожча; самої найдорос лішої); конструкцій на позначення неповноти ознаки (дещо грубу ватий, трохи синюватий, більш точніше, більш виразніше^ більш, чіткіше);

6)

неправильна координація між складним підметом і дієслів ним присудком (дехто (кожен) з нас знали (знав), батько з сином (пішли) на рибалку; сто один учень купили (купив) путівки) ;

7)

порушення порядку слів у простому реченні або порядку розташування компонентів складного речення (напр.: Гнів викл кав біль — чи Біль викликав гнів? Успіх забезпечив досвід — чи Досвід забезпечив успіх? Він знайшов книжку в бібліотеці, яку давно хотів мати. Якою цікавився, з дівчиною зустрівся. Актор читав вірш, якого ми вперше слухали);

8)

недоречне вживання дієприслівникових зворотів замість під рядних речень часу («Принісши пю книжку, йому дозволили взяти іншу».— «Йому дозволили взяти іншу книжку, коли він приніс цю». «їй, повернувшись у село, обіцяли знайти роботу за фахом».— «Коли вона повернулась у село, їй пообіцяли знайти роботу за фахом»};

9) неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях («ЦІ листи не

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9