Реферат

Пунктуація

Пунктуація (від лат. рunctum – крапка) – це система правил, які регулюють вживання розділових знаків у письмовому тексті, а також самі розділові знаки.

Розділові знаки поділяються на:

1) видільні, які служать для виділення синтаксичної конструкції, позначення її меж у складі іншого синтаксичного цілого, – це лапки, дужки, дві коми, два тире, які виступають як єдиний парний знак;

2) відокремлювальні, які служать для розмежування синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, предикативних частин складного речення й ін.). Вони вказують також на тип речення за емоційно-функціональною ознакою; крапка, три крапки, знак питання, знак оклику в кінці речення, кома, крапка з комою, двокрапка, тире всередині речення.

Вживання розділових знаків регулюється пунктуаційними правилами, які вказують на умови вибору розділового знака.

Тире між підметом і присудком

Тире між підметом і присудком ставиться:

1. Якщо головні члени речення виражені іменниками в називному відмінку однини чи множини, кількісним числівником, інфінітивом, а дієслово-зв’язка в теперішньому часі відсутня: Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна (Микола Хвильовий).

2. Якщо перед присудком, вираженим іменником або інфінітивом, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить: Зернина – то життя у сповитку

3. Для інтонаційного та стилістичного виділення присудка: Говорити – річ нудна. Працювати слід до дна (Максим Рильський).

Тире між підметом і присудком не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: Я син свого часу…(Олександр Довженко).

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що: Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка (Павло Тичина).

3. Якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: Кров не вода, а серце не камінь.

4. Якщо між головними членами речення стоїть вставне слово, прислівник або частка: Людина кожна якоюсь мірою поет (Максим Рильський)

Тире на місці пропущеного члена речення

Тире на місці пропущеного члена речення ставиться:

1. На місці пропущеного присудка: Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки.

2. На місці іншого пропущеного члена речення залежно від паузи: З труда важкого виросло зерно, із дум і помислів – достаток,блага світу (Людмила Забашта).

Тире на місці пропущеного члена речення не ставиться якщо, пропущений присудок встановлюється значенням обов’язкових другорядних членів речення, якщо немає спеціальної паузи: Сталь гартується в огні, а людина в труді.

Узагальнюючи слова. Розділові знаки при них

Двокрапка ставиться:

1. Після узагальнюючих слів перед однорідними членами речення: Все бачить співець у широкім роздолі: і небо, і море, красу світову. (Леся Українка).

2. Перед однорідними членами речення, коли відсутнє узагальнювальне слово, але слово, до якого відносяться однорідні члени, має на собі логічний наголос: Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий, в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий; (Тичина).

3. Після слів як-от, а саме, наприклад, які стоять після узагальнюючого слова: Чарівний світ пливе переді мною, як –от: сині води, білі піски, хати на високих берегах (Олександр Довженко).

Тире ставиться:

1. Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення: і над водою, і над гаєм – кругом як в усі, все мовчить (Тарас Шевченко).

2. Після однорідних членів речення, які стоять після узагальнюючого слова і не закінчують речення: Усе: і це повітря, і покручені лози, і зів’яла трава – все це мимохідь нагадує щасливі хвилини її життя (Михайло Коцюбинський).

Розділові знаки при відокремлених членах речення

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ОЗНАЧЕННЯХ

Відокремлюються:

1. Означення, виражені дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, які стоять після означуваного слова: Ця думка, виражена для мене самого, налила щастям моє серце. (Іван Микитенко).

2. Непоширені означення, виражені прикметниками чи дієприкметниками, які стоять після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення: Ясне сонце, тепле і приязне, ще не вспіло наложити палаючих слідів на землю (Панас Мирний).

3. Означення, виражені дієприкметниками чи прикметниками в позиції перед означуваним словом, коли мають додатковий обставинний відтінок: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні (Дмитро Павличко).

4. Означення, виражені дієприкметниками та прикметниками, якщо означуване слово – особовий займенник: А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда” (Андрій Малишко).

5. Означення, відділене від означуваного слова іншими членами речення: У шафі, вкритий давнім пилом, стоїть рукопис.

6. Означення, що стоїть після означуваного слова, якщо це слово пропущене: Над столом схилилася Тетяна Іванівна. Серйозна, зосереджена, чаклує над статистичним звітом.

7. Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмінках. За Россю під високою скелею блищав на сонці новий млин..., з покрівлею з дощок, з двома вікнами, з білими стовпами, навіть з ґанком (Іван Нечуй- Левицький).

8. Неузгоджені означення, якщо вони стоять після узгодження: За столом дівчина сиділа, кругловида, в закіптюженому халаті, в білій косинці.

9. Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, якщо є спеціальна інтонація і можна підставити слово а саме: Степан Петрович знову погнав своїх підлеглих в архів, поставивши завдання – шукати будь-який матеріал щодо цієї справи.

Не відокремлюються:

1. Якщо означення (із залежними словами або без них) за змістом невіддільні від означувальних слів: Коли життя ти не учасник, а тільки свідок віддаля, – дарма чекатиме прекрасних від тебе подвигів земля (Максим Рильський).

2. Означення при особових займенниках в окличних реченнях: Ой сонечко моє ясне!

3. Якщо означення стосується не лише підмета, а й присудка: Я прийшов утомлений, розбитий, мовчазний і ніби не живий не молить, не плакать, не просити, я