РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ДОДАТКАХ

Відокремлюються додатки:

1. Із значенням включення, виключення, заміщення, які починаються словами зокрема, особливо, за винятком, на відміну від й інші залежно від смислового і стилістичного навантаження: За винятком деяких студентів, усі висловили свою згоду на проведення конференції.

2. Із словами крім (окрім), опріч відокремлюються завжди: І ніхто того не чув, не знав й не бачив, опріч Марка маленького (Тарас Шевченко).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ОБСТАВИНАХ

Відокремлюються:

1. Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом: Втрачаючи свій царський дрімотний спокій, соняшники зненацька оживали (Олесь Гончар).

2. Обставини, виражені одиничними дієприслівниками, якщо означають додаткову дію, час, причину, умову, але не спосіб дії: Старий, люблячи Варивона, хотів пригасити суперечку (Михайло Стельмах).

3. Обставини, виражені іменниками з прийменниками всупереч, наперекір, попри, незважаючи на, на відміну, внаслідок й ін. з інтонаційно-смислового погляду (за бажанням автора): Незважаючи на зростання цін на будівельні матеріали, кількість заяв на виділення ділянок для спорудження житла на селі збільшується (Газ.)

Не відокремлюються:

1. Якщо дієприслівниковий зворот виступає в ролі однорідного члена речення з невідокремленою обставиною й поєднується з нею єднальним сполучником: Стоячи та усміхаючись, він розповідав анекдоти.

2. Якщо дієприслівниковий зворот починається підсилювальною часткою і(й): Можна побачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

3. Якщо дієприслівниковий зворот утворюється дієприслівником і сполучним словом який і входить до складу підрядної означальної частини складнопідрядного речення: Українська народна пісня – це світ, поринувши в який стаєш духовно багатим.

4. Деякі дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Сидіти склавши руки.

5. Обставини, які мають значення способу дії і стоять при присудку або в абсолютному кінці речення: Вона говорила посміхаючись.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ПРИКЛАДКАХ

Відокремлюються прикладки, які:

1. Приєднуються за допомогою слова як і мають обставинний відтінок: Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (Максим Рильський).

2. Приєднуються за допомогою слів тобто, або, так званий, на ім’я, на прізвище, родом: Микола Іванович, родом із Чернігівщини, добре володів гуцульськими говірками (із журналу).

3. Стоять після означуваного слова: Людмила, секретарка, добре друкувала на машинці.

4. Стоять перед пояснювальним словом і мають обставинний відтінок: Мандрівник вічний, невблаганний час іде вперед... (Леонід Дмитренко).

5. Якщо стосується особового займенника: Заслужений учитель, він з радістю передає багатий досвід молоді.

За допомогою тире відокремлюються:

1. Поширені прикладки, що мають особливе смислове навантаження: Одним із оберегів була Берегиня – богиня захисту домашнього вогнища, родини (Сергій Плачинда).

2. Якщо прикладки мають у своєму складі розділові знаки: В усіх людей одна є спільна мова – братерська любов. (Леся Українка).

3. Якщо прикладки стоять у кінці речення: Зоя мовби стає на певний час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох розпалених працею людей – бригадирів, механіків, обліковців (Олесь Гончар).

Не відокремлюється: прикладка, яка означає “в ролі кого або чого виступає

предмет”: Шевченко як поет відомий усім змалку.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ВСТАВНИХ ТА ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЯХ

Вставні слова (словосполучення, речення) виділяються за допомогою ком, тире, дужок.

Як правило, вставні слова (словосполучення речення) виділяються комою: Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега. (Юрій Мушкетик).

Тире ставляться, якщо вставлені конструкції вимовляються підвищеним

тоном порівняно з основним реченням: Але на захист – ні, не випадково – ставали люди в нашому селі (Борис Степанюк).

Дужки пишуться, якщо вставлені конструкції вимовляються таким само тоном,як основне речення: Вона (Леся Українка) троянда в морі квітів (із журналу).

ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

Завжди є вставними: мабуть, по-моєму, крім того, щоправда, по-перше, а втім, отже, однак, одначе, між іншим, власне.

Залежно від контексту є вставними: звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно, правда, навпаки

Не є вставними: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, отже, от, навіть, між тим, у кінцевому підсумку, буквально, майже, за традицією, при цьому, якраз, як не як, тим часом, водночас й ін.

Комою виділяються вставні конструкції, що означають:

1. Оцінку ймовірності повідомлюваного: мабуть, може, видно, безперечно,

звичайно: З вами, мабуть, траплялося щось подібне.

2. Зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, нарешті, між іншим, зокрема, наприклад: Рідна хата, як водиться, старшому братові зосталася (Панас Мирний).

3. Джерело повідомлення: говорять, кажуть, по-моєму, за свідченням, з погляду, з вашого боку, за відомостями: Отже, по-вашому, інтелектуальна праця не для нас (із журналу).

4. Почуття мовця: на жаль, на щастя, грішним ділом, дивна річ, чого доброго, на нещастя, як на біду: На жаль, розмова залишилася не закінченою.

5. Способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, як кажуть, точніше, так би мовити, з дозволу сказати, коротше: Коротше кажучи, великий поет-гуманіст Т.Г. Шевченко не тільки вийшов з народу, він залишився з народом, боровся разом з народом (Олександр Корнійчук).

6. Звернення до співбесідника або до читача, щоб привернути увагу: бачиш, розумієш, уявіть, вірите, пробачите, дозвольте, знаєте: Уявіть, що ця довга осіння ніч ніколи не скінчиться (Михайло Коцюбинський).

Комою не виділяються:

1. Слова, що не є вставними: Якщо ви не покладаєтеся на свою силу, запросіть своїх друзів допомогти вам.

2. Слова, що не належать до наведених категорій за значенням: Мені здається, що існує велика різниця в запам’ятовуванні матеріалу залежно від його викладу.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ

1. А: “П”. – І гукнуло військо хором: “Ми готові йти до бою. Краще смерть, ніж вічний сором!” (Леся Українка).

2. “П”, – а. – “Ну, а тепер берімося до діла”, – весело запропонував Андрій (Олександр Бойченко).

3. “П, – а, – п”. – “Батьку, – мовила тихо, – ви так