Багатозначні слова — невичерпне джерело семантичного багатства мови при збереженні знакового виразника цих значень. І чим повнішими будуть знання мовцем можливих значень слова, тим точніше буде його мовлення — за умови такого ж рівня знань у співрозмовника. А звідси: вправність у використанні полісемічних слів є і виявом багатства індивідуального мовлення, і стимулятором пізнавальної діяльності слухача в галузі слововживання. Багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту (навіть у тих випадках, коли незвичне вживання багатозначного слова передбачає комічний ефект («Цей двірник уже старий» —«То викиньте його». Двірник — працівник, двірник — пристрій для витирання скла в автомобілі. Порівн. фразеологізм: «У тебе не всі дома?» («Ти нерозумний?»)— «Усі, нас усього троє». Оскільки багатозначними можуть бути не лише так звані повнозначні слова, а й службові (вони можуть, стосуючись неоднакових граматичних або семантичних класів слів, вимагати різних граматичних форм), то для точного використання таких слів недостатньо знати лише лексику — і граматика ставить вимоги до точності побудови словосполучень, речень та ін. Отже, все у мові взаємопов'язане, і якість мовлення залежить від того, наскільки мовець засвоїв закономірності цього взаємозв'язку.

Щодо слів стилістично маркованих — термінів, професіоналізмів та інших, то вони можуть мати і номінативну (у науковому та офіційному стилях) функцію, і поєднану з нею художньо-експресивну роль. Тому вживати такі слова треба за необхідністю, а не для того, щоб похизуватися неординарністю свого мовлення. Для чого казати дефекти, якщо можна сказати недогляди або вади35, недоліки, менеджер замість керівник, прийняти рішення (офіційне) замість вирішити (нейтральне), ампутувати гілку замість відрізати її? Слова ж діалектні, просторічні, вульгаризми, вжиті зі стилістичною метою (для створення зниженого або жартівливого колориту, як засіб індивідуалізації мови персонажа), ефективні лише у випадках, коли вони не руйнують загального колориту тексту, коли справді привносять у нього нові, точніші семантичні чи експресивні відтінки: добре лише те слово, без якого ні мовець, ні його слухач у даній ситуації спілкування обійтися не можуть.

Точність як ознака культури мовлення застерігає і від стильового дисонансу: багатозначні слова, синоніми, омоніми різняться не лише відтінками, семантикою, а й функціональними параметрами; око — орган зору; зір; око— 1 (одиниця ваги) 1,2 кг, заст., 2 (міра об'єму) 1 — 1,5 л„ заст., (оконтурення — 1) дія за знач, оконтурити (спец.), 2 (лінія, що позначає контури чого-небудь; незабудь— 1) заст. «на згадку», 2 (діал. незабудка та ін.)

Неабияка роль у досягненні точності мовлення належить порядкові слів, адже він регулює функції слів, розставляє, так би мовити, логічні акценти у фразі. Отже, точність однозначна, одноваріантна, у ній співвідноситься мова з реальною (І художньою) дійсністю, на відміну від правильності, яка визначається нормою або її варіантом, правилом чи одним Із його винятків.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання І. Подані слова ввести у речення, пояснити їх значення і вживання. Визначити ідеографічні та стилістичні синоніми.

Вид — вигляд. Зміст — значення — смисл. Шар — прошарок — верства. Думка — гадка — мисль. Пласт — скиба — шар. Ватра — вогнище — багаття — костер. Болото — багно — грязь — грузь — бруд. Чорногуз — лелека — бусол. Аби — щоб. Дещо — трохи. Навала — нашестя. Процент — відсоток. Інший —/другий. Подорож — мандрівка. Наймит — батрак. Іго — ярмо. Ожеледь — гололїд — ожеледиця. Майдан — площа — плац — пляц

Завдання 2. Дати стилістичний коментар щодо вживання наведених слів .

Вирій — Ірій. Бажати — зичити. Благородний — шляхетний. Вихований— чемний. Ратай — хлібороб. Дати — вручити — піднести. Дужий — сильний. Знадобитися — пригодитися. Звести — возвести. Звеличувати — возвеличувати. Односельчани — односельці. Осипатись— обсипатись. Опускатися — спускатися. Щоки — ланіти. Лице — обличчя. Жона — жінка — дружина. Людина — чоловік.

Завдання 5. Виправити речення, замінивши неточно вжиті слова, перебудувавши, де треба, структури.

1. Купила квиток на безкоштовний проїзд автобусом. 2. Платон Кречет стояв на грані людського життя. 3. Куркулі чинили шалений опір на селянство. 4. Цей образ червоною ниточкою проходить через весь роман. 5. Естафета, взята нами з буремних днів Жовтня, несеться вперед. 6. Куркулі понесли відповідальність за скоєне. 7. Брянський веде бій з наукового погляду зору. 8. Хто може приблизно сказати, які між ними були стосунки? 9. Усім кладу відмінні оцінки. 30. Переповісти сюжет роману попрошу Савченка. 11. Микола хоче стати бурлакою на якійсь річці. 12. Возний виходить на сцену, і в нас відразу з'являється сміх. 13. Він добре обізнаний з людьми, відзивається про них. 14. Та й, зрештою, розпилювання уваги на вихователів і вихованців недоречне. 15. Немає нічого дивного, що гуморист не утруднює себе добором засобів.

Завдання 12. З'ясувати за словником значення поданих слів і пояснити, в яких випадках можливі пом-нлки у використанні їх. З виділеними словами побудувати речення.

Загальний — спільний. Дослідний — дослідницький. Дружно — дружньо. Ефективний — ефектний. Заснований — оснований. Зумовлювати — обумовлювати. Напрям — напрямок. Настирливість — настійність. Нервувати — нервуватися. Вибачати — вибачатись. Поверховий — поверхневий. Покажчик — показник. Посібник —