Завдання 13. Зробити усі можливі логічні (І граматичні) перестановки слів у наведених реченнях і пояснити залежність від цих перестановок точності змісту речення (фрази).
1. Сьогодні я прийшов додому ввечері. 2. Я хотів допомогти тобі в господарських справах. 3. Матері його мені дуже шкода. 4. Чи ж можна так поводитись з книгою? 5. Чи не хотіли б ви поїхати на літо в Карпати? 6. Олю, піди в магазин купити молокаї 7. Принеси води в новому відрі! 8. Батько запитав; «Чи ви, діти, сьогодні гуляли в садку?» 9. Сашко гукнув: «Допоможіть Олесеві впоратися з конем!» 10. Повертаючись додому, ми зустріли свою першу вчительку. 11. Спізнившись, ми вимушені були чекати закінчення кіножурналу. 12. Він сьогодні не прийшов додому.
Логічність мовлення
У розмовно-побутовому мовленні ми не рідко чуємо такі фрази : « О, це логічно!», «Що ти?!». Це ж не логічно!» І розуміємо, що в другому випадку йдеться про щось не до кінця продумане, про неврахування причиново-наслідкових зв’язків , недоречність,тобто про невідповідність між думкою, висловленою засобами мови, і об’єктивною дійсністю.
Отже, логічний — це мислительний. Словники дають такі тлумачення слова логічний: 1. Стосується до логіки (науки про закони і форми мислення). 2. У якому є внутрішня закономірність; розумний, послідовний ; порівн.: «Який відно-. ситься до інтелектуального змісту висловлення, до речення як реалізації судження»; або 1. Стосується до логіки, відповідає законам логіки (рос. логический). 2. Правильний, послідовний, обгрунтований, відповідає законам логіки (рос. логичньїй) 4
Отже, 'логічність як ознака культури мовлення формується на рівні «мислення — мова — мовлення» і залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки і грунтується на знаннях. А звідси висновок: погане мовлення є передусім свідченням поганого мислення і лише потім поганих знань мови. Отже, щоб навчитися добре висловлювати думки, треба навчитися мислити. Адже істина—це «правильна думка, ідея, правильне відображення об'єктивної дійсності в свідомості людини», а «пізнання істини — це процес адекватного відображення в думці, ідеї, свідомості людини властивостей, якостей, станів, закономірностей явищ, предметів і процесів матеріального світу»42. Тобто, коли мовлення точне, воно логічне. Але якщо точність вимагає строгої відповідності вживання слова його значенню, то для логічності цього замало: вона потребує ще й точного зв'язку між словами в мовленнєвому потоці. Це реалізується не лише за законами семасіології, лексикології, лексичних норм, а й за законами синтаксису, і в першу чергу синтаксису: на рівні речення — фрази, надфразної єдності, тексту.
Отже, логічне мовлення формується на основі: 1) навичок (вправного їх застосування) логічного мислення, спрямованого і на нагромадження нових знань (логіки пізнання), і на передачу цих знань співбесідникові; 2) знання мовних засобів (І навіть позамовних— міміки, жестів), якими можна оформити думку; 3) володіння технікою смислової зв'язності, тобто логікою викладу, при якій не виникає суперечностей у межах цілого тексту.
Причинами помилок у логіці викладу можуть бути:
1)
2)
3)
4)
5)
6)
7)
8)
9) неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях («ЦІ листи не лише поповнили матеріали шкільного літопису назавжди запали в юні серця». «Завтра вдень невеликий мокрий сніг»).
10)