3. Усна і писемна форма літературної мови.

Мова існує у двох формах – усній і писемній. Первинним щодо виникнення, звичайно, було усне мовлення. Воно передувало появі писемного мовлення.

Люди у процесі спілкування використовують обидві форми мовлення, які тісно взаємопов’язані між собою. Розвинене усне мовлення – основа для успішного розвитку писемного мовлення. А розвинене писемне мовлення позитивно впливає на усне мовлення.

Обидві форми мовлення тісно пов’язані з мисленням.

Літературне мовлення

Усне Писемне

Діалогічне Монологічне здебільшого монологічне

Електронне рукописне, електронне, друковане

Форми літературного мовлення

Усне | Писемне

1. Первинне. Усне слово – це слово живе, виразне, інколи спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добору найбільш точного слова. Сказане слово не можна виправити. |

1. Вторинне. У писемному мовленні завжди попередньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити.

2. Діалогічне і полі логічне (монологічне). |

2. Здеб. Монологічне.

3. Розраховане на певних слухачів, що виступають співрозмовниками. Розраховане на сприйняття слухом. | 3.Писемне мовлення – графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття.

4.Усне мовлення володіє більшим арсеналом засобів передачі думок і почуттів. | 4. У писемному мовленні ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для даної форми мовлення додаткові засоби.

5.В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення, прості. | 5. Старанний відбір фактів та їх мовне оформлення.

6. Використовує невербальні засоби спілкування |

6. Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення

7. Найчастіше імпровізоване мовлення |

7. Повний і ґрунтовний виклад думок

8. Чітко індивідуалізоване мовлення |

8.Поглиблена робота над словом і текстом

9. Емоційне й експресивне мовлення |

9. Редагування думки і форми її вираження.

10. Наявність повторів, слів-паразитів тощо. | 10. Самоаналіз написаного

4. Одним із центральних понять культури мови як лінгвістичної дисципліни є поняття мовної норми. Мовна норма – це той мовний апарат у сфері вимови, слововживання, словозміні, який закріплений практикою і рекомендований до вжитку як обов’язковий. Мовна норма нерозривно пов’язана з поняттям літературної мови. Для того, щоб мова повноцінно задовольнила комунікативні потреби суспільства, вона повинна мати сталий правопис, унормовані наголос і вимову, загальновживані граматичні форми. Норма стоїть на сторожі цілісності і загальнозрозумілості літературної мови. Вона виконує роль своєрідного «мовного фільтра» і визначає, що правильно, а що неправильно, рекомендує одні мовні засоби і відкидає інші.

Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови яка відзначається високим ступенем нормативності і має розгалужену систему функціональних стилів. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання.

Є такі різновиди мовних норм:

1. Фонетичні. Це норми вимови голосних і приголосних звуків, а також норма наголошування слів;

2. лексико-фразеологічні. Це норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні і норми сполучуваності слів і фразеологізмів з іншими словами в реченні;

3. морфологічні. Це норми словозміни самостійних частин мови (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів);

4. Синтаксичні. Це норми побудови синтаксичних конструкцій – словосполучень і речень;

5. Стилістичні. Це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів;

6. Орфографічні. Це система загальноприйнятих правил написання слів і їх значущих частин, правил написання слів окремо, разом чи через дефіс, правил уживання великої літери;

7. Пунктуаційні. Це система загальноприйнятих правил уживання розділових знаків.

Порушення тих чи інших мовних норм спричинює появу в усному і писемному мовленні різного роду помилок. З огляду на можливі відхилення від норми розрізняють помилки:

- Фонетичні – неправильна вимова окремих звуків чи звукових комплексів: «акання» (вимова звука [а] на місці ненаголошеного [о]), м’яка вимова шиплячих, неправильна вимова звуків [дж], [дз] ( [хожу], [кукуруза], [кинжал] замість [ходжу], [кукурудза], [кинджал]: неправильне наголошування слів: одинадцять, чотирнадцять, черговий, вимова, замість одинадцять, чотирнадцять, черговий, вимова;

- Лексико-фразеологічні - уживання слів у невластивому їм значенні: вірна відповідь, музикальна освіта, воєнна форма, тактична поведінка замість правильна відповідь, музична освіта, військова форма, тактовна поведінка; змішування компонентів у близьких за значенням фразеологізмах: відіграє велике значення замість має велике значення, але відіграє роль; уживання ненормативних слів і фразеологічних сполучень на зразок столова, обіжатися, остановка, приймати участь, кидатися в очі замість їдальня, ображатися, зупинка, брати участь, впадати у вічі;

- Морфологічні – неправильне утворення відмінкових форм іменників: п’ять, кілограм, працює столярем, доїхати до центра міста замість п’ять кілограмів, працює столяром, доїхати до центру міста; неправильне визначення граматичного роду іменників: гостра біль, учена ступінь, біла тюль замість гострий біль, учений ступінь, білий тюль; неправильне утворення ступенів порівняння прикметників: більш зручніший замість зручніший або більш зручний; неправильне утворення відмінкових форм числівників: п’ятидесяти, семистами, трьохстами замість п’ятдесяти (п’ятдесятьох), сьомастами (сімомастами), трьомастами; неправильне утворення особових дієслівних форм: полять, мелять, колять, боряться, ходімте замість полють, мелють, колють, борються, ходім;

Синтаксичні - порушення синтаксичних зв’язків між словами (норм керування і узгодження): екзамен по математиці, згідно наказу, властивий для нього замість екзамен з математики, згідно з наказом, властивий йому; неправильне вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів: Проїжджаючи повз висоту 805, увагу Шури привернула могила, що виднілася здалеку замість Коли Шура проїжджала повз висоту 805, її увагу привернула могила, що виднілася здалеку; неправильна побудова речень з однорідними членами: горджуся і люблю свою школу замість я люблю свою школу і горджуся нею; порушення порядку слів у реченні; порушення порядку розташування частин складного речення;