Завдання 8. Написати твір-мініатюру, застосувавши в ньому наведені слова.

Сподіватися — надіятися. Висвітлювати — освітлювати. Відноситися— ставитися. Чоловік — муж. Власник — володар. Жінка — дружина — жона. Загальноприйнятий — загальноприйнятний. Питання— запитання. Любимий — улюблений. Ефективний — ефектний. Поступати — чинити.

Завдання 9. Пояснити, які стилістичні норми регулюють функціонування наведених слів (пояснення ілюструвати прикладами вживання слів у відповідних контекстах).

Суперник — супротивник — противник. Об'ява — оголошення. Личити — до лиця — пасувати — йти до лиця. Мета — ціль. Старий — давній — древній. Славний — відомий — славетний — славнозвісний. Кращий — ліпший. Добріший — кращий — більш добрий. Жити — мешкати. Вибачте — пробачте — даруйте. Прошу пробачення — перепрошую — вибачаюсь.

Завдання 14. Запам'ятати функціонально-семантичні характеристики наведених пар слів у типових для них ситуаціях мовлення.

Заступник (друга особа після керівника, постійна посада) —замісник (той, хто тимчасово виконує обов'язки керівника); заважати (в якійсь справі) — мішати (перемішувати щось); вступати (ставати членом)—поступати (чинити); письменний (уміє писати) — грамотний (володіє правилами); громадський (суспільний) — громадянський (властивий громаді); екземпляр (рідкісний)—примірник (один з тиражу); дрібний (тема) — мілкий (посуд); здатний (на подвиг) —здібний (до навчання); зумовлювати (бути причиною) — обумовлювати (обмежувати якогось умовою, застереженням) ; сподіватися (чекати когось, чогось) — надіятися (покладатися на когось, щось); передплата (газет, багатотомного видання) — підписка (про невиїзд, нерозголошення); дільниця (виборча) — ділянка (земельна); позбавитись (попередити якесь лихо) —позбутись (врятуватись, уникнути неприємностей); показник (успіхів) — покажчик (словопокажчик); привласнювати (чужу річ) — присвоювати (почесне звання, Ім'я); робочий (день)—робітничий (характер, завзяття); тактовний (етичний, чемний); тактичний (спланований, розрахований); тепер (у наш час, останнім часом)—зараз (цієї ж миті, вже, негайно); злидні (матеріальні нестатки) —злигодні (поневіряння, тяжке життя); свідоцтво (біографічні дані, сімейний стан) —посвідчення (засвідчує особу); положення (правило, поза, розташування у просторі) — становище (обстановка); відчинити (двері, вікно) — відкрити (новий магазин); випливати (бути висновком)—витікати (фізичне: литися).

Завдання 15. Перекласти українською мовою (подаючи точні відповідники) наведені конструкції російської мови. Допущені помилки пояснити (з'ясувати причини помилок).

І. Характерно для нас. Смеяться над собой. Разделять чьи-то мьісли. Отдавать предпочтение. Ввиду изложенного. Пренебрегать чем-то. Ни под каким видом. Очутиться в таком положений. Нанести ущерб. Доказать что-либо. Привести примеры. Противоречить чему – либо. Принимать участие. Разработать мероприятия. Повестка дня. Заключить договор. Согласно приказу. Упрекать его. Прибегнуть к хиростям. Прилащать усилия.

11. Следующий день. Следующий раз. На следующий год. Следующие виводы. Следующий номер газетою Заповните следующее. Следующая остановка. Повестка дня следующая. Пусть войдет следующий. Следующий за мной человек. Следовать по маршруту.

Ш. Текучий момент. Текущая политика. Текучий ремонт. Текучий сет в банке. Текучий ручей. Вытекающая струя. Протекающая бочка.

3. Точність — одна з головних ознак культури мовлення. Р. Будагов підкреслював: «Сама суспільна природа мови забезпечує точність і недвозначність усіх її ресурсів, зокрема в галузі лексики і в галузі граматики» Оскільки свідомість людини не лише відтворює об'єктивний світ, а й творить його, то можливість неточностей у мовленні зберігається на всіх етапах розвитку мови. Розвиваючись, мова за суспільною функціональною суттю постійно прагне до цілковитої відповідності слова певному поняттю. Вона дана людині об'єктивно, але «якби форма прояву І сутність речей безпосередньо співпадали, то всяка наука була б зайвою». Отже, предмет і назва предмета в різних мовах можуть мати різну співвіднесеність (залежно від того, яка диференційна ознака покладена в основу назви), але в межах однієї мови для кожного її носія вони повинні зберігати точну співвіднесеність.

Точним можна назвати таке мовлення, коли вжиті слова повністю відповідають їх мовним значенням — значенням, що усталились у мові в даний період її розвитку. Точність мовлення,— зауважує Б. М. ГоловІн,— залежить не лише від вибору слів, а й від уміння або невміння автора строго зіставити слово і предмет, слово І дію, слово і поняття»23. Точність зумовлюється, по-перше» знанням об'єктивної дійсності, спостережливістю мовця, по-друге, його умінням співвіднести свої знання мови з цією спостереженою-об'єктивною дійсністю. Це співвідношення буде тим точнішим, чим глибше і всебічніше пізнаватиметься світ і чим повніше засвоюватимуться ресурси мови, надбані попередніми поколіннями людей.

Поняття точність має два значення: по-перше, це вживання у мовленні слів (їх значень) і словосполучень, звичних (узвичаєних) для людей, які володіють нормами літературної мови, а, по-друге, це оформлення і вираження думки адекватно предметові або явищу дійсності, тобто несуперечність реального предмета і його назви. Це означає, що мовець повинен постійно прагнути до пізнання І реального світу, і законів, норм мови, а це неможливе без варіативності (або змінюваності) того й Іншого.

Найповніше точність (як І Інші ознаки культури мовлення) визначив, на наш погляд, Б. М. Головін . Здавна точність пов'язувалася з умінням ясно мислити, зі знаннями предмета мовлення і значення слова. Слово відтворює думку: незрозуміла думка — незрозуміле слово26; слова є «ніби точними найменуваннями понять,— зазначав М. Ціцерон,— вони виникають майже одночасно з самими поняттями, слова слід відбирати» 27. Як безкінечний світ, так безмежне й пізнання його людиною: те, що здавалося безперечним учора, може виявитися хибним сьогодні, що вчора ми споглядали з однієї позиції, сьогодні пізнається з іншої, внаслідок чого досягається всебічність оцінки, а відтак І її точність. Якби не було варіантів оцінки, цих відтінків