поповнили матеріали шкільного літопису назавжди запали в юні серця». «Завтра вдень невеликий мокрий сніг»).
10)
порушення смислового зв'язку (який досягається лексичним повтором, вживанням анафоричних займенників, «нанизуванням» речень) між окремими висловлюваннями у тексті. («На факультеті п'ять гуртків, які працюють при кафедрах. Вони функціонують вже понад десять років». Що функціонує: гуртки чи кафедри?);
11)
невміння поділити текст на логічні його частини (на пись мі — невміння виділити абзаци, які засвідчують етапи мислення, паузи у мовленні);
12)
стилістичний дисонанс, що створюється недоречним вибором синтаксичних конструкцій (це, за Б. М. Головіним, так званий телеграфний стиль у розмовному і публіцистичному стилях або невмотивоване стягування в одне складне речення групи закінчених речень), порівн.: 1. «Потрібно продумати план екскурсії». «Адже буде вона взимку». «Коли в Сибіру сніг і мороз». «Ми поспішили зі списками». «Не врахували вартість». «Тепер вже так і буде». 2. «Якби я знала, що це буде так важко, то почала б працювати над темою раніше, бо я зволікала, а час не жде, тепер треба по спішати, а роботи й без цього багато, і ніхто її за тебе не зробить, або не так зробить»;
13)
відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної частини, висновків) або інформативна недостат ність якоїсь частини.
Логічність — ознака кожного функціонального стилю літературної мови {як і діалектного, просторічного мовлення), проте в кожному стильовому різновиді мовлення вона має не лише загальні, а й специфічні ознаки./ Наприклад, у науковому стилі логічність «відкрита» — у ньому ми наче простежуємо хід пізнавальної діяльності мовця (ученого, самої науки тощо) від вихідної позиції до результатів пошуку і навіть їх перспектив. Співбесідник стає учасником доведення істини.
Багатство (різноманітність) мовлення.
Мова народу — багата й різноманітна, а мовлення індивідуальне може бути багатим або бідним, одноманітним або різноманітним. Розвиток і збагачення мови залежать від мовотворчості народу, а розвиток і збагачення індивідуального мовлення — від опанування мовним багатством} засвоєння його з уст народу, з художньої і публіцистичної літератури) з нормативної граматики тощо. Сьогодні добре освічена людина застосовує 6—9 тис. слів у мовленні, у мові Т. Шевченка і О. Пушкіна — понад 20 тис. слів, у перекладних і тлумачних словниках — понад 170 тис. слів, у народній скарбниці — 200 тис. слів.
За яких умов можна досягти багатства й різноманітності мовлення? По-перше, якщо засвоїти як активний запас якомога більшу частину загальнонародного словника літературної мови; по-друге, якщо виробити навички вмілого, творчого, стилістично обгрунтованого використання різноманітних структур словосполучень і речень; по-третє, якщо оволодіти запасом типових інтонацій, за допомогою яких можна видозмінювати мовлення; по-четверте, якщо постійно прагнути до активної самостійної роботи власного мислення, тобто не допускати лінощів думки; по-п'яте, якщо впродовж життя за характером своєї практичної діяльності потребувати активізації нових засобів мови; по-шосте, якщо вважати одноманітність мовлення неестетичним, а його бідність — неетичним стосовно співрозмовника.
Таким чином, джерелами багатства й різноманітності мовлення є лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови, які склалися мовною практикою всіх попередніх поколінь носіїв цієї мови і які збагачуються з розвитком суспільства. І чим рідше в певному тексті («мовленнєвому просторі») повторюються одні і ті ж знаки, комбінації знаків, тим мовлення багатше. Але не слід багатство ототожнювати з кількістю застосованих для передачі певної інформації знаків: головне — інформативна, а не словесна виповненість тексту (нерідко кількома словами буває сказано більше, аніж довгими деталізованими розповідями). Пригадаймо: «лаконічність — сестра таланту», «щоб словам було тісно, а думкам просторо», «не кількість, а сила слова будує думку», «багатство мовлення твориться не кількістю слів, а кількістю значень» і т. д.
Лексичне і фразеологічне багатство мовлення формується не лише словниками літературної мови — словники, якими б повними вони не були, усе ж не охоплюють вичерпно мову народу, усіх його етнічних, соціальних груп; крім цього, мова у своєму розвитку випереджає словник.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Завдання 1. Пояснити, чим різняться одиниці поданих нижче синонімічних рядків (дати семантичну й функціонально-стилістичну характеристику), встановити, які одиниці ненормативні. Синоніми четвертого ряду ввести у речення.
1. Довіряти, мати довіру, вірити, покладатися. 2. Завірити, запевнити, дати слово, дати обіцянку, обіцяти, гарантувати, дати гарантію. 3. Основний, головний, найважливіший, найактуальніший, першорядний, першочерговий, пріоритетний. 4. Повідомити, сповістити, поінформувати, довести до відома, дати знати. 5. Міркування, думка, зауваження, переконання, передбачення.
Завдання 2. Підібрати до поданих слів усі можливі озиачення-характе-ристики, з'ясувати, які з утворених словосполучень є штампами.
Зусилля, мовчанка, злоба, думи, загроза, постріл, опір, досвід, смак, успіхи, досягнення, здобутки, зміни, темпи, пропозиції, реформи.
Чистота мовлення
Чистота мовлення тісно пов’язана з правильністю і нормативністю; якщо у мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та інших норм, воно вважається чистим. Чистота виявляється у трьох аспектах: в орфоепії – правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтерферентних явищ, так званого акценту, у слововживанні - відсутність поза літературних елементів – діалектизмів, вульгаризмів, канцеляризмів, штампів, слів-паразитиів. В інтонаційному аспекті – відповідність інтонації, змістові та експресії висловлювання, відсутність брутальних, лайливих, лицемірних ноток.
Просторічні слова звичайно мають знижений (згрубілий, іронічний) .колорит, тому вони властиві розмовно-оповідним різновидам мовлення, а перебуваючи на межі літературного—нелітературного мовлення, відзначаються невимушеністю, «вільністю» вживання. Порівн. розмовні: біганина, бідолаха, буча, брехун, гавкати,ушкварити і просторічні, експресивно різкіші: скиглити, рачкувати, насобачитись, халамидник, охламон, змахувати (на когось), заберись геть, на радощах (піти в кіно) та Ін. Якщо в розмовному (зниженому) мовленні такі слова, внаслідок своєї експресії (закладеній