Основні комунікативні ознаки культури мовлення - по-українськи — не по-українськи, можна — не мооїсна, доречно

Реферат - Основні комунікативні ознаки культури мовлення

по-українськи — не по-українськи, можна — не мооїсна, доречно — недоречно тощо. Саме вміння вибрати Із співіснуючих, можливих варіантів літературної норми найбільш точний, стилістично доречний, найбільш виразний, естетичний для даної ситуації мовлення варіант і становить мовну майстерність. А звідси й характерні оцінні параметри такого мовлення: добре — погано, точно — ще точніше, виразно — ще виразніше, доречно — найбільш доречно. Фундаментом мовної майстерності є, звичайно, літературна мова, адже в ній синтезуються і культурні надбання народу, і здобутки майстрів художнього слова, і традиції та нові явища різних функціональних стилів. Проте не слід ігнорувати діалектне мовлення, соціально-діалектні його особливості, де може виникнути підстава для перегляду діючих правил, норм та їх функціональио-стильових варіантів.

Б. М. Головін пропонує розрізняти такі структурно-мовні типи норм:

норми вимови — регулюють вибір акустичних варіантів фо неми або фонем, які чергуються (напр., можна (лекц'ійа)—не можна (л'екц'ійа), можна (час) —неможна (ч'ас);

норми наголошування — регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених (напр., можна адже і адже, завжди і завжди; не можна довільно атлас і атлас, бо перше означає «зібрання карт», а друге — назва тканини); треба кілометр, новий, старий, український);

норми словотворення — регулюють вибір морфем, їх розташу вання і сполучення у складі нового слова (напр., можна материн, материнський, але не можна матеряний, можна спостерігач — не можна спостерігальник, спостережувач; можна прозовий — не можна (заст.) прозаїчний);

норми морфологічні регулюють вибір варіантів морфологіч ної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами (напр., можна матерів, не можна доповідів (треба доповідей), можна по- українськи і по-українському, не можна по-нашинськи (треба по- наиіому); можна повен колос, не можна повна колоса (тільки пов ного), можна братів, не можна сестрів, можна зелен, дрібен, не можна стар, молод);

синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудова про стих І складних речень (напр., можна «Коли читаєш Шевченка, серце сповнюється болем за долю кріпака» — не можна «Читаючи Шевченка, серце...;»; не можна «Іхтіандр врятував дівчину від акули, з якою потім познайомився», можна «Іхтіандр врятував від акули дівчину, з якою потім познайомився»);

норми лексичні регулюють вибір слова відповідно до змісту І мети висловлювання (напр., можна декораційний і не можна декоративний, якщо йдеться про лаштунки на сцені; можна рятувальник і не можна рятівник, якщо мовиться про посаду; не друк, а преса, якщо йдеться про сукупність періодичних видань, бо друк — це процес виготовлення друкованого твору і т. д.);

7) норми стилістичні регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу (напр., розрізняти, а не диференціювати — в розмовному стилі; море дуже глибоке, а не глибоченне море — в науковому стилі; у зв'язку з тим, що..., а не бо...— в офіційно-діловому стилі).

Практичні завдання

Завдання 1. Пояснити значення наведених слів, кожне слово ввести в контекст, який найбільш виразно підтвердить дані пояснення.

Об'ява — оголошення, виключно — винятково, адрес — адреса, адресат — адресант, докоряти — дорікати, ефектний — ефективний, заважати — мішати, дружний — дружній, уява — уявлення, сподіватися — надіятися, настирливий — настійливий, переводити — переказувати, подовжений — продовжений, показник — покажчик, письменний — грамотний.

Завдання 2. Пояснити, в чому полягає семантична І функціональна відмінність слів І словосполучень у наведених парах.

Протягом — на протязі, притаманний — властивий, появлятися — з'являтися, посвідка — посвідчення, поводити себе — поводитись, нервувати — нервуватись, піклуватися — турбуватися, пам'ятка— пам'ятник, відносно — щодо, докоряти — дорікати, йдеться — мова йде, попадати — потрапляти.

Завдання 3. Пояснити значення І вживання (стилістичні параметри) наведених слів і словосполучень, звернувшись, де необхідно, до тлумачних словників. Виділені слова ввести в контекст.

Потім — тоді — згодом — відтак. Отже — тому — так — відтак. Здатний — спроможний — ладен — годен. Може — здужає — має сили — годен. Тепер — сьогодні — нині. Теперішній — сьогоднішній — нинішній. Незламний — несхибний — непорушний — нерушимий. Крім того — окрім того — до того ж — та й. Протягом — на протязі —в протягу. На днях — цими днями — днями. Дуже — набагато — значно — значною мірою. Мова йде — мовиться — йдеться — йдеться мова. Виняток — виключення. Занятий — зайнятий.

Зміст — смисл — суть — значення. Смисл — рація — сенс. Суттєвий — важливий — доречний — по суті. Шар — верства— пласт. Думка — гадка — мисль. По змозі — по можливості — якщо зможете — що зможете. Виймати — вибирати — витягати. Власний — особистий — особовий. Вид — вигляд — вираз. Вогонь — ватра — вогнище — багаття — костер. Вода — джерело — нора — ручай. Оскільки — тому що — через те, що — позаяк. Тим часом — між тим — тоді ж. Загрожувати — погрожувати — шантажувати. І так далі (і т. д.) —і таке інше (і т. ін.) —та інше (та ін.) —і подібне (і под.) —і тому подібне (і т. п.). Слідом —вслід — по сліду. Насамперед— у першу чергу — першочергово. Першочерговий — першорядний — перший. Тепер — зараз — сьогодні — нині — ось-но. Притаманний — властивий — характерний. Щастити — везти — таланити.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9