неправильного дихан-ня, яке згодом може шкідливо впливати на здоров'я,
і, по-друге, прискорити процес засвоєння правильного, керованого дихання.
Знати неправильні типи дихання необхідно ще й для того, щоб за потреби вміти ними користуватися. Читцеві часто доводиться вдаватися до неправильних типів дихання при передачі емоційного змісту тексту. Справді, коли ми передаємо особливу радість, ласка-вість, привітність, то в процес дихання входить і клю-чичне.
Таким прикладом може бути опис радості Василь-ка в оповіданні В. Сухомлинського «Скільки ж ранків я проспав»:
«Сонячні промені блищали в краплинах роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований.—
Ой, красиво ж! — тихо промовив він...»
Коли ж передаємо тривожність, схвильованість, то мимоволі користуємося грудним типом дихання. На-приклад:
«Він уже не бачив, як до нього підбіг боцман, як під-няв його на руки, відніс і обережно поклав на ліжко, не чув, як боцман шепотів тремтячими губами:—
Сергійку!.. Сергійку!.. Хлопчик ти наш доро-
гий!.. Ну, що ж це ти?..» (Д. Ткач).
При висловлюванні погрози, підсиленої злості, не-нависті мимоволі користуємося діафрагматичним ти-пом дихання. Наприклад:
«Бабуся спокійно відповідає:—
Це,— каже,— я по яблучку діткам дала.—
Ти дала? Ти сміла? — заверещить пані (сама аж
труситься). —Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Зло-
дійко!..» (Марко Вовчок).
Дихання, з одного боку,— акт рефлекторний, воно відбувається поза нашою свідомістю, виконуючи функ-цію газообміну в організмі, а з другого — це процес керований, оскільки зв'язаний з вимовою. Мовлення, читання вголос потребують великої кількості повітря, економного його витрачання і своєчасного, швидкого і непомітного для інших поповнення. Для цього треба привчити мускули грудної клітки не розслаблюватися відразу після видиху, як це буває при акті рефлектор-ному, а поступово, в міру потреб, підпорядковуватися волі мовця, читця. Все повинно регулюватися дихаль-
ним центром головного мозку. Досягти цього можна тільки за допомогою тренувальних вправ, які умовно поділимо на три групи.
Завдання першої — виробити вміння керувати ро-ботою м'язів дихального апарату (виробити або закрі-пити комбіноване дихання).
Завдання другої — скоротити вдих і подовжити видих.
Завдання третьої — виробити вміння керувати ди-ханням у процесі мовлення (читання, переповідання), тобто вміти підпорядкувати дихання вимогам тексту.
Вправи необхідно проводити на чистому свіжому повітрі перед їдою або не менше як за годину після неї, при цьому треба витримувати відповідну трива-лість: до наступної вправи переходити лише тоді, коли добре засвоєна попередня; при переході від беззвуч-ного видиху до видиху озвученого використовувати середні «робочі» ноти голосу.
Нагадуємо, суть проведення вправ не в тому, щоб уміти набирати великий запас повітря в легені при вдиху, а в тому, щоб оптимальний запас набраного повітря якнайраціональніше використати в процесі мовлення.
Вправи на вироблення вмінь керувати роботою дихального апарату
Вправа 1.
Ляжте на спину, долоню лівої руки покладіть на ділянку тіла між грудною кліткою і животом.
1.
Зробіть спокійний, плавний, проціджений через
активні пружні губи видих на п-ф. Видих повинен
бути тільки в нормі природних потреб І не раптовий,
а плавний, ніби ви дуете на полум'я, а воно не гасне,
тільки відхиляється, щоб не дати розслабитися м'язам.
2.
Не поспішайте з видиханням. Витримайте пау-
зу настільки, наскільки цього потребує природний
процес дихання.
3.
Плавно, спокійно, через ніс вдихніть. Не поспі-
шайте Із видиханням. Затримайте на секунду повітря.
4.
Видихніть на п-ф, але значно довше, ніж на
початку вправи. Під час виконання вправи простежте
за активним рухом діафрагми. Якщо при вдиханні ру-
ка, що лежить на животі, піднімається, а при видихан-
ні опускається,— рух діафрагми активний. Якщо ж
піднімання чи опускання руки маловідчутне — рух
діафрагми неактивний і його необхідно посилити. Для цього повітря слід не видихнути, а видмухнути на п-ф і не зразу, а ривками, ніби гасите кілька свічок (2—3). Такий процес можна повторити декілька разів як пер-шу вправу на закріплення надійного руху діафрагми.
Вправу доцільно проводити протягом кількох тиж-нів двічі на день, повторюючи 2—3 рази підряд. Після цього можна перейти до вправ стоячи.
Стояти треба рівно, спокійно: м'язів не напружу-вати, але й не до кінця розслаблювати. Для самоконт-ролю одну руку необхідно покласти на живіт, другу — на нижні ребра.
Вправа 2.
Станьте рівно, спокійно, м'язів не напружуйте, але й не до кінця розслаблюйте. Для самоконтролю руку покладіть, як у першій вправі.
1.
Видих на п-ф.
2.
Вдих на рахунок (усно) 1—3 за допомогою ак-
тивного руху м'язів діафрагми, міжреберних м'язів і
косих м'язів живота. Під час повторення таких вправ
цей рахунок можна збільшити до 5—6.
3.
Затримка на секунду.
4.
Видих на п-ф.
Повторіть вправу 3—4 рази.
Вправа 3.
Проводиться за зразком попередньої з деякими варіантами.
1.
Видих на п-ф.
2.
Пауза.
3.
Вдих на рахунок 1—5.
4.
Затримка на рахунок 1—2.
5.
Видих на один із звуків ф, с, ш, р, ж, з, х, ц.
Вправи проводьте 2—3 рази на день протягом кіль-кох тижнів, аж поки не виробиться навик комбінова-ного (грудно-черевного) дихання. Не забувайте, що видих повинен бути значно довший за вдих.
Вправи на скорочення вдиху і подовження видиху
и Проводити 2—3 рази на день протягом місяця, а то и більше. Засвоєння їх залежатиме від індивідуаль-них здібностей того, хто вправлятиметься.
Раніше, ніж розпочати ці вправи, треба перевірити місткість робочого повітря в легенях. Робімо це так:
Г. Паламарчук «Чому веселими звуться А. Костецький «Рукавички»),
Вправа 3.
Читайте байку мовчки 2—3 рази підряд, і'0ТІм го~ лосно 2—3 рази підряд щоденно, аж поки ди^ання не підкориться вашій волі. Повітря вдихайте тільки У місцях, позначених двома вертикальними рисками.