Вовк і Кіт

(Байка)

В село / із лісу / Вовк забіг...

Не думайте, що в гості, браття! //

Ні, / в гості Вовк не забіжить; /

а він прибіг, / щоб де-небудь сховаться: /

проклятий люд / з собаками настиг... / /

І рад би Вовк / в які ворота вскочить, /

та лишенько йому: / куди не поглядить — /

усюди Вовченька недоленька морочить,— /

хоч сядь / та й плач; //

ворота, як на те ж, / кругом усі заперті, /

а дуже Вовкові не хочеться умерти /

(бо ще він не нажився, бач!),/

а гірше од людей / — од видимої смерті... //

Коли глядить — /

- на загороді / Кіт сидить, /

на сонечку мурликає — дрімає. / / Підскочив Вовк / і до Кота мовляє: / / '—

Котусю-братику! / Скажіть мені скоріше' '
Хто із хазяїнів отут усіх добріше? //

Я хочу попрохать, /щоб хто мене сховай/ на сей недобрий час. // Я б у пригоді ста'1'" '' Чи чуєш гомін той? / За мною то женуть^1*1'- Ч Котусю-батечку! / 'Куди ж мені поткнуть<'я? Н

- — Проси мерщій Степана, /

він добрий чоловік,— / Кіт Вовкові сказ-''1*' II

—

—

—

він і згадає поросятко. / /

Біжи ж, / аж ген живе Трохим! //

Трохим? // Боюсь зійтися з ним: /

з весни ще / злий він за ягнятко! / /

—

—

—

Чогож ти, братику, сюди і забігав? //

Ні, / наші козаки / ще з розуму не спали, /

щоб Вовка од біди сховали! //

І так-таки ти сам себе вини: /

що, братику, посіяв,//те й пожни! (Л. Глібов)

Голос

Наскільки важливе значення для вчителя має го-лос, свідчить сам факт: голос — головний його інстру-мент. Проте не всякий голос може задовольнити вимоги виразного читання. Навіть і красивий від при-роди голос ще не здатний без подолання певних труд-нощів справитися з тими завданнями, що їх ставить перед ним мистецтво живого слова. «Але гарні розмов-ні голоси,— як зауважує К- СтанІславський,— трапля-ються рідко. А коли вони й трапляються, то бувають недостатні своєю силою й діапазоном»1. Такий факт свідчить про те, що над розвитком голосу треба пра-цювати. Серед учителів і дітей часто зустрічаємо й такі голоси, яким властиві певні вади: слабкість, мля-вість, сиплість, хриплість, гугнявість, верескливість тощо. З такими голосами важко працювати і, голов-не, неможливо досягти відповідного впливу на слу-хачів у процесі мовлення: голос неприємно сприйма-ється на слух, нерідко й стомлює і навіть іноді дратує слухачів. Зрозуміло, що вчитель, як і кожний читець-професіонал, повинен, по-перше, добре розумітися на всіх особливостях голосу і, по-друге, уміти над ним працювати, щоб удосконалити, розвинути всі його при-Р°дні властивості, якості, тобто, як це прийнято нази-вати, поставити його. Про це йтиметься нижче.

Утворення голосу. Процес творення голосу нерозривно пов'язаний з диханням, що є неодмінною

умовою звучання мови. Повітря, яке ми видихаємо з легень, проходить через бронхи (дихальне горло), а звідти в гортань. В останній розміщені голосові зв'яз-ки, які мають властивість змикатися і розмикатися, ут-ворюючи щілину. Під тиском повітря вони коливають-ся і створюють голос.

Природні якості і постановка голо-су. Розмовному голосу будь-якої людини властиві та-кі якості, як сила, тобто певний ступінь гучності йо-го звучання; висота, тобто тональні можливості або діапазон (гр. dia — через і poson — все),—звуковий його обсяг; тембр (фр. timbre — гучний) — певне забарвлення, яке залежить від складу обертонів.

Природних даних цих якостей голосу для читця в умовах школи замало. Якщо сила голосу й від приро-ди забезпечує добру гучність, то не зможе забезпечи-ти довготривалої словесної дії. Без відповідних вправ голосові зв'язки при тривалій і напруженій роботі мов-ного апарату скоро втомлюються, хрипнуть. Можна зустріти окремі голоси, які від природи мають ши-рокий діапазон, достатній для читця. Проте забезпе-чити ту рухливість, якої вимагає експресивність ху~ дожньоф тексту в процесі читання, непоставлеиий голос не може. Це саме стосується і тембру. Тембр, навіть і приємний — чистий, дзвінкий від природи, сам собою ще нічого не вартий. Тільки у зв'язку з іншими, досконало розвиненими якостями голосу він виконує відповідну роль у мистецтві живого слова.

Поставити голос — це значить, настільки розвину-ти, удосконалити його природні якості, щоб вони легко підкорялись творчій волі читця відповідно до завдань художнього твору чи іншого характеру мовлення.

Слід пам'ятати, що правильна постановка голосу не приходить сама собою в процесі мовлення, як дехто з недосвідчених читців думає. Сам собою голос у про-цесі мовлення може розвиватися лише до певної міри тоді, коли читець добре обізнаний з теорією виразного читання в цілому, і зокрема з технікою мовлення, і по-стійно дотримуватиметься в своїй роботі всіх правил гігієни голосу та дихання.

Якості розвиненого голосу. Після про-ведення відповідних вправ з дотриманням гігієни голо-су, а також надалі продовжуючи їх у процесі практич-ної діяльності вчителя і учнів, природні якості голосу набудуть нових відтінків. Сила голосу надасть чит-

цю можливості посилати його