на далеку відстань без особливого напруження голосових зв'язок, довго не втомлюватися, тобто значно зростуть гучність і три-валість голосу. Висота голосу характеризуватиметься розширенням діапазону, дасть можливість читцю віль-но й легко користуватися тональними змінами в межах півтори і більше октави. Тембр голосу позбавиться властивих йому вад (гугнявості, хриплості, верескли-вості тощо), набуде чистого, дзвінкого, приємного зву-чання, тобто характеризуватиметься благозвучністю, що є необхідною умовою естетичного впливу живим словом на слухачів. Крім цього, поставлений голос відзначатиметься також гнучкістю, рухливістю, тобто здатністю, як зазначає Г. В. Артоболевський, «володіти так званими важелями тону»1, легко сповільнювати чи прискорювати темп мовлення, змінювати силу, ви-соту, тембр (гучніше-тихше, сильніше-слабше, нижче-вище, різкіше-м'якше, ніжніше).
Гігієна голосу. До І після постановки го-лос читця потребує постійного догляду, щоб не допус-тити псування І втрати його. Для цього слід дотриму-ватися певних правил роботи мовного апарату і за-гальної гігієни голосу, зокрема:
1.
У процесі читання, розповідання не допускати ви-
соти голосу поза межі виробленого, встановленого,
можливого діапазону, а також надмірної гучності і
тривалості мовлення. Це може призвести до зриву го-
лосових зв'язок.
2.
Не допускати простудних захворювань, гострих
або хронічних катарів верхніх дихальних шляхів, нер-
вових зворушень тощо. Це може призвести до захво-
рювання органів, які беруть участь у голосоутворенні
(гострого, хронічного і професійного ларингіту — за-
палення слизової оболонки гортані, внутрішніх вузли-
ків на голосових зв'язках).
3.
Не перевищувати денних норм голосового наван-
таження (4—5 академічних годин підряд). У процесі
тривалого мовлення варто робити кількахвилинні пе-
РЄПОЧИНКИ — 5—8 ПОВІЛЬНИХ І СПОКІЙНИХ ВДИХІВ І ВИ-ДИХІВ.
4. Дотримуватися профілактики носоглотки. При
найменших неприємних відчуттях сухості в горлі треба
його прополоскати відваром ромашки чи листя евка-ліпту.
Можна загартовувати носоглотку: кожного дня-протягом певного часу полоскати холодною водою з поступовим зниженням температури від +20 до + 12 °С.
Найкращий спосіб збереження професійного зву-чання голосу, як зауважує С. Т. Нікольська, це за-рядка, до якої входить дихальна і артикуляційна гім-настика. Якщо кожного ранку після дихальних вправ (10—15 хв) ви прочитаєте протягом 10 хвилин гекза-метр, дотримуючись усіх правил дикції, дихання Г голосу, то це сприятиме не тільки постійній підтримці мовного апарату, а й доброго робочого стану всього організму ї.
Вправи на розвиток голосу. Процес постановки голосу складний і трудомісткий. Він по-требує тривалої індивідуальної роботи під керівницт-вом досвідченого спеціаліста. Учитель таких можливос-тей не має. Над розвитком голосу йому необхідна працювати самому. Щоб не допускати прикрих поми-лок у процесі виконання вправ, бажано врахувати та-кі зауваження 2:
1.
Насамперед вивчити власний голос, добре його
пізнати, що дасть можливість з'ясувати, якій саме
якості голосу приділити більше уваги, яку для цього
краще вибрати вправу. Серед числа вправ і порад
вибирати доцільно лише ті, які найнеобхідніші і да-
ють змогу працювати над ними без допомоги спеціа-
ліста.
2.
Приступати до вправ лише тоді, коли добре за-
своєні основні положення мовного апарату І правиль-
не дихання.
3.
Дотримуватися певної поступовості вправ у часі:
З—4 хв на початку І поступово збільшувати до 10—-
12 хв. Проводити їх бажано до сніданку і на свіжому
повітрі, якщо ж у приміщенні, то добре провітреному.
4.
Перші вправи бажано робити перед дзеркалом
з метою одночасного самоконтролю за положенням
окремих органів мови 3.
Наведені нижче вправи розраховані на розвиток.
діапазону, сили й рухомості голосу. Розвитку інших ^костей сприяють вправи на дихання і дикцію.
Вправи допоможуть закріпити природне звучання голосу в середньому регістрі, що сприятиме розширен-ню діапазону за рахунок верхніх і нижніх тонів. У та-кій же послідовності розвиватиметься сила й рухо-мість голосу.
Виконувати вправи необхідно послідовно й система-тично протягом певного часу, аж поки діапазон голо-су не досягне 16, а то й більше півтонів добре вироб-лених розмовних нот і легко піддаватиметься руховим змінам.
Перш ніж розпочати виконувати вправи, слід пере-вірити свій обсяг розмовного голосу в півтонах, особ-ливо визначити природну нижню («дно») і верхню («стеля») ноти, щоб у процесі виконання вправ не до-пускати напруження, передчасного витискування ви-соких чи низьких нот.
Орієнтиром для визначення і закріплення примар-ного тону (ноти чистого, звучного від природи тону — Г. О.) Р. Черкашин радить брати ноти від «до» до «соль» першої октави; для низьких голосів тон ближ-чий до «до»; для середніх —до «мі»; для високих «соль» або навіть дещо вище '.
Вправа 1.
Прочитайте вірш «Грудочка землі» В. Кочевського або інший 2.
Глибоко вникніть у зміст і приступайте до вико-нання вправи.
1. Прочитайте вірш звичайним середнім тоном на
наспівному монотоні. Наголошені склади віршових
стоп протягуйте довше, після кожного рядка віднов-
люйте дихання:
Мі-і-ж підру-у-чників знай-о-о-мих на мої-ї-м сто-лі-і-ї і т. д.
2. Так само читайте вірш, але вже на розмовному
монотоні. Кожне слово вимовляйте окремо, чітко і ви-
разно, ніби після кожного з них стоїть знак оклику:
Між! Підручників! Знайомих! На! Моїм! Столі! і т. д.
3. Читайте вірш так само цілими словами, але зли-ваючи їх у рядок.
Міжпідручпиківзнайомихнамоїмстолі... і т. д.
Вправа 2 (на висоту голосу).
1. Перший рядок вірша читайте на найнижчій ноті
вашого натурального голосу. Другий — трохи вище (на
тон чи півтора), третій — ще вище І т. д., всього 8—10
рядків. Кількість їх залежатиме від діапазону вашого1
голосу. Після чого в такому ж порядку знижуйте го-
лос. Темп і сила голосу звичайні. Вдихайте повіт-
ря після кожного рядка. Після певної кількості про-
роблених вправ розширюйте