2. Таке підвищення і пониження проробляйте за
порядком слів або стоп. Слово за словом чи стопа за
стопою підвищуйте тон, поки голос не досягне найви-
щого легкого звучання. Після цього в такому ж поряд-
ку поступовості знижуйте голос. З таким переходом від
підвищення до пониження і так далі читайте весь вірш.
Дихання в кінці кожного рядка, вдих швидкий і непо-
мітний. Темп і сила звичайні.

Вправа 3 (на силу голосу).

1. Перший рядок вірша читайте пошепки1, дру-
гий — тихенько, третій — голосніше і т. д. На восьмо-
му, приблизно, рядку, дійшовши до дуже гучного го-
лосу, але не до крику, змінюйте його динаміку в про-
тилежному напрямі. Темп повільний, висота звичайна,
дихання в міру потреби, вдих швидкий і непомітний.

2. Таку ж динаміку голосу можна проробляти за по-
рядком слів чи стоп (аналогія до другого пункту впра-
ви 2).

Вправа 4 (на швидкість вимови).

1. За схемою третьої вправи проробляйте швид-
кість вимови. Перший рядок читайте в дуже повільно-
му темпі, другий — повільно, третій — трохи швидше,
четвертий ще швидше і так далі аж до темпу скоро-
мовки і після цього читайте у зворотному порядку.

2. Те саме — за порядком слів або стоп.

Дикція

Щоб забезпечити легке сприймання змісту твору дітьми, учитель повинен мати не тільки добре розви-нуті якості голосу, а й бездоганну дикцію (лат. dic-tio — вимова), тобто чітку правильну вимову кожного мовного звука.

При неправильній дикції навіть добре поставле-ний голос І вміле використання засобів виразності не забезпечать успіху читцеві, більше того, вади його ви-мови можуть призвести до негативних наслідків, оскі-льки дітям молодшого шкільного віку властиве мовне наслідування.

Хиби вимови бувають різного характеру і виника-ють вони внаслідок певних органічних (природжених) і неорганічних (неприроджених) вад у побудові мов-ного апарату.

Неорганічні вади можуть мати той самий характер вимови, що й органічні (гугнявість, шепелявість, гар-кавість, сюсюкання тощо). Однак причини їх поясню-ються насамперед неправильним засвоєнням засобів артикуляції окремих звуків або недбалим користуван-ням мовним апаратом чи окремими його складовими частинами.

Недоліки вимови властиві багатьом дітям. Виправ-ленням їх повинні займатися не тільки медичні уста-нови, а й учителі.

Неорганічні вади вимови можна ліквідувати за до-помогою певного комплексу тренувальних вправ. Орга-нічних же недоліків вимови не можна позбутися, лише виконуючи вправи. Проте окремі з них можуть бути усунені завдяки медичному втручанню. У дитячому ві-ці це ще не становить особливих труднощів, та значно складніше виправити недоліки в дорослої людини. То-му й не бажано, щоб люди з природними дефектами вимови потрапляли на педагогічну роботу. Вчитель, як і артист, диктор, повинен бездоганно володіти мовним апаратом.

Виразність і чистота дикції досягаються насамперед, правильністю артикуляції, тобто чіткістю укладки ор-ганів мовлення і їх рухів під час вимови звуків. Тому роботу над усуненням хиб вимови слід розпочинати з Виправлення неправильно завчених раніше рухів ор-ганів артикуляції. На таких вправах зупинимося ниі

Артикуляція голосних1. А — нелабіалізо-ваний, чистий голосний заднього ряду, низького підне-сення. Артикуляція ненапружена. При вимові нижня щелепа опущена, рот настільки широко розкритий, що між зубами можна вставити два пальці, покладені один на одного. Губи активної участі не беруть. Вони при-тиснені до зубів, не випинаються вперед і не розтягу-ються в сторони.

Язик помітно відтягнений назад. Спинка язика сво-єю задньою частиною також відтягнена назад до стін-ки глотки. Дещо відтягнений від нижніх зубів назад

і кінчик язика.

М'яке піднебіння зімкнене із задньою стінкою гло-тки.

О — лабіалізований голосний заднього ряду, се-реднього ступеня піднесення, артикуляція ненапруже-на. Губи при вимові витягнені вперед і заокруглені, рот напіввідкритий. Язик займає трохи вище положен--ня, ніж при вимові а. Спинка язика спрямована біль-ше до м'якого піднебіння, ніж до задньої стінки глот-ки. Кінчик язика відтягнений від нижніх зубів силь-ніше, ніж при а.

М'яке піднебіння сильно підняте вгору й закриває

вхід у носову порожнину.

У — лабіалізований голосний заднього ряду, висо-кого ступеня піднесення. Артикуляція ненапружена. При вимові нижня щелепа опущена, але менше, ніж при вимові а, о. Губи відходять від передніх зубів і дуже витягуються вперед, утворюючи між губами й зубами невелику порожнину, довжина якої більша, ніж при вимові о. Віддаль між губами зовсім неве-лика.

Положення язика дуже високе, тіло його спрямова-не вгору до м'якого або навіть до задньої частини твер-дого піднебіння, а кінчик відтягнений від передніх зу-бів і загнутий униз та назад більше, ніж при вимові. інших голосних заднього ряду.

М'яке піднебіння підтягнене вгору І закриває прохід у носову порожнину,

Е — нелабіалізований голосний переднього, на межі з середнім, ряду обниженого ступеня піднесення. Ар-тикуляція ненапружена. При вимові куточки губ тро-хи розтягнені в сторони й притиснені до зубів. Поло-ження язика нижче, ніж при вимові інших голосних переднього ряду, спинка язика основною своєю масою просунена наперед, ближче до середньої частини твер-дого піднебіння, кінчик — відтягнений від нижніх зу-бів, а корінь — відсунений назад більше, ніж при ви-мові інших голосних переднього ряду.

М'яке піднебіння зімкнене з задньою частиною глотки.

И — нелабіалізований голосний переднього ряду, високого піднесення. Артикуляція ненапружена. Губи при вимові розтягнені дещо більше, ніж при вимові є й притиснені до зубів. Рот розкритий настільки, що між зубами можна вставити кінчик мізинця. Положен-ня язика вище, ніж при вимові є, але трохи нижче, ніж при І. Передня- частина спинки