рот трохи розкритий. Губи набувають положення залежно від наступного голосного. Подібно до змич-них т, д, н, при л кінчик язика утворює змичку на пло-щі, починаючи від внутрішньої поверхні горішніх зубів і далі на твердому піднебінні. Крім того, краї язика спускаються з одного або з двох боків і утворюють біля бокових зубів щілину, крізь яку проходить повіт-ряний струм.
К — шумний задньоязичний. Артикулюється зад-ньою спинкою язика, що, піднімаючись до м'якого під-небіння, утворює з ним зімкнення. Нижня щелепа трохи опускається. Кінчик язика напрямлений униз. Голосові зв'язки розімкнені. Струмінь повітря сильний.
Типового для української літературної мови є така артикуляція к, при якій зімкнення утворюється на рів-ні останніх кутніх зубів, язикове тіло посунене назад,. а кінчик язика тримається за нижніми зубами '. Так артикулюється І шумний задпьоязичний зімкнений jr, тільки зімкнення задньої спинки язика з м'яким під-небінням відбувається на рівні останніх кутніх зубів. Контактно смуга, утворювана при вимовї, трохи вужча від контактної смуги, утворюваної при вимові к.
X — шумний задньоязичний щілинний. Артикулює-ться задньою спинкою язика; піднімаючись до> м'якога піднебіння, утворює щілину за останніми кутніми зу-бами. Язикове тіло відтягнене назад, а кінчик язика тримається за нижніми зубами.
Г — фарингальний глотковий або фарингальний (від гр. pharynx—-зів, глотка). При вимові г артику-ляційний апарат перебуває у такому самому положен-ні, як і при вимові х, тільки корінь язика відтягнутий назад трохи більше, ніж при х. Малий язичок займає положення, схоже з положенням х. Голосові зв'язки зімкнуті й вібрують. Струмінь повітря слабкіший, ніж при х.
Йотовані ї, є, ю, я утворюються сполученням двох звуків: м'якого приголосного й і наступного голосного (Й+І — К й+е = є; й+у = ю; й+а = я). Арти-кулюють ся як і відповідні голосні, але перед цим треба ¦боки язика прикласти до ясен верхніх бокових зубів.
Вправи на дикцію
Вправи доцільно розпочинати з артикуляційної гім-настики (розвиток нижньої щелепи, губів, язика). Во-на допоможе розвинути мовний апарат, підготувати його до виконання всіх наступних вправ на дикцію.
1.
Розкривайте й закривайте рот, опускаючи нижню
щелепу приблизно на два пальці, але без напруги, м'я-
ко. Язик у роті повинен лежати плоско, торкатися кін-
чиком нижніх передніх зубів. Проробіть це кілька
разів підряд (6—8) не поспішаючи.
2.
Злегка розкрийте рот. На зуби натягуйте гу-
би так, щоб вони аж вгиналися всередину, і після
цього вільно відпускайте їх (8—10 разів).
3.
Витягніть губи щільно трубочкою вперед, як на
вимову у, і тут же активно розтягніть їх у сторони, як
на усмішку, не оголюючи зубів (6—8 разів).
4.
Губи витягніть трубочкою вперед. Робіть ними
кругові рухи праворуч, потім ліворуч. Нижня щелепа
при цьому нерухома (6—8 разів ліворуч, 6—8 — пра-
воруч) .
5.
Розкрийте рот, правильне положення язика та-
ке: лежить плоско, кінчик злегка торкається нижніх
передніх зубів. Потім переміщуйте його кінчик до
верхніх передніх зубів, не рухаючи нижньої щелепи,
а від них до піднебіння. Можна при цьому вдаряти
ним об зуби, піднебіння (до 10 разів).
Таку гімнастику проробляйте щоденно, протягом двох тижнів.
Вправи на розвиток артикуляції голосних і приголосних
Вправи на розвиток артикуляції голосних і приго-лосних слід розпочинати з перевірки і вироблення пра-вильної артикуляції кожного звука. Отже, перевірте перед дзеркалом правильність артикуляції кожного звука згідно з наведеними вище описами укладки і Руху органів мови і в такій самій послідовності звуко-ряду. Вимовляйте звуки не поспішаючи, з короткою
зупинкою після кожного, спочатку мовчки, потім (вдруге) пошепки і після чого (втрете) вголос. Ця перевірка є підготовчою вправою.
Вправа 1.
Вимовляйте весь звукоряд голосних на одному зв'язному звучанні досить повільно. Спочатку мовчки, потім пошепки і нарешті вголос на найкращій ноті
натурального тону.
Схема. Видих на п-ф, пауза, швидкий вдих, ви-мова і-и-е-у-о-а (вдих); и-у-а-і-е-о (вдих); е-о-і-у-а-и (вдих); у-и-а-е-о-і (вдих); о-і-у-и-а-е (вдих); а-е-о-І-у-и (вдих).
Вправа 2.
За такою ж схемою і в такому самому порядку змі-ни звукоряду вимовляйте йотовані голосні: ї-ю-є-я-ю-ї-я-є (вдих); є-я-ї-ю-я-є-ю-ї (вдих); я-ї-ю-є-ї-ю-я-е (вдих); ю-ї-е-я-ї-є-я-ю (вдих).
Вправа 3.
За такою ж схемою вимовляйте сполучення голос-них з йотованими: і-ї, і-є, і-ю, і-йо, і-я (вдих); и-ї, и-є и-ю, и-йо, и-я (вдих); е-ї, е-є, е-ю, е-йо, е-я (вдих); у-і» у-є, у-ю, у-йо, у-я (вдих); о-ї, о-е, о-ю, о-йо, о-я (вдих); а-ї, а-є, а-ю, а-йо, а-я (вдих).
Вправа 4.
Вимовляйте, чергуючи дзвінкі й глухі приголосні б-п; в-ф; г-к; г-х; д-т; дж-ч; дз-ц; ж-ш; з-с {5—6 разів).
Вправа 5.
Вимовляйте кожну приголосну (б, в, г, д, дж, дз, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ) по одному разу в сполученні з голосними: бІ-би-бе-бу-бо-ба; ві-ви-ве-ву-во-ва І т. д.
Повторіть вправу, ускладнивши її: біббі-бибби-беббе-буббу- боббо-бабба; віввІ-вивви-вевве-вувву-вовво-вавва і т. д.
Вправа 6.
Читайте скоромовкою. Глибоко вникніть у зміст,. розподіліть дихання. Читайте спочатку по складах, потім повністю. Темп повільний з поступовим перехол дом за кількістю разів вимови до швидкого. Вимова -— мовчки, пошепки і, нарешті, вголос.
Приклади скоромовок.
Був бичок тупогуб, тупогубенький бичок, у бичка губа була тупа.
Летів горобець через безверхий хлівець, та вхопив гороху без червотоку, без червоточини, та й пурх — полетів.
Водовоз віз воду з водопроводу.
На дворі трава, на траві дрова. Не рубай дрова на траві двора.
Ти, малий, скажи малому, хай малий малому ска-же, хай малий теля прив'яже.
Зшито ковпак та не по-ковпаківськи, перековпа-ковувати б ковпак та перевиковпакувати.
Схопив Клим клин, почав Клим клином клин