вірші, віршів, навчання, завдання, читання, за-питання, монолог, дцінка, адрес, дочка, шофер, пред-мет, глядач, партер, житло, засуха, симетрія, центнер, міліметр, сантиметр, кілометр, знаменник, чисельник, добуток, виразний, новий, старий, м'який, твердий, ча-рівний, черговий, одинадцять, чотирнадцять та Ін.
їх слід вимовляти: вірші, віршів, навчання, завдан-ня, читання, запитання, монолог, оцінка, адреса, дочка, шофер, предмет, глядач, партер, житло, засуха, симет-рія, центнер, знаменник, чисельник, добуток, виразний, новий, старий, м'який, твердий, чарівний, черговий, одинадцять, чотирнадцять.
Причиною неправильного наголошення слів у до-сить значної кількості мовців, як вважає А. П. Коваль, «є насамперед, небажання перевірити сумнівні наголо-си, .некритичне ставлення до власної мови І до мови ін-ших. Багато помилок у наголошенні виникає під впли-вом місцевої говірки або російської мови, де те саме слово може мати інший наголос (наприклад: прийня-ли — нормативний наголос, прийняли — діалектний, у російській мові — припили). Усе це тільки пояснює причини появи помилок, але не може виправдати нас» коли ми помиляємось» '.
Щоб уникнути типових порушень нормативного на-голосу, необхідно добре усвідомити і засвоїти найха-рактерніші його особливості, що вкладаються в ряд певних загальних п-равил.
Запитання І завдання
1. Що ви розумієте під поняттям техніка мовлення і чому во-на вважається необхідною передумовою словесної дії?
2.
Назвіть елементи техніки мовлення, розкрийте її зміст І
завдання.
3.
Розкрийте значення правильного дихання для читця.
4.
Поясніть, як відбувається процес дихання звичайного при-
родного і керованого.
5.
Назвіть і поясніть типи дихання.
6.
Навіщо читцю знати особливості неправильних типів ди-
хання?
7.
Підберіть з художньої літератури приклади, що потребу- ,
ють застосування неправильних типів дихання, продемонструй- «
те їх.
8. Поясніть і продемонструйте вправи на вироблення умінь:
а) керувати роботою дихального апарату; б) скорочувати вднх і
подовжувати видих; в) керувати диханням у процесі читання, мов-
лення.
9. Розкрийте значення голосу для читця.
10.
Що значить поставити голос? Поясніть якості розвинено-
го голосу.
11.
Яких правил мовного апарату і загальної гігієни голосу
слід дотримуватися читцю?
12.
Поясніть І продемонструйте вправи на розвиток сили, ви-
соти І ШВИДКОСТІ ВИМОВИ.
13.
Яке значення має дикція у професійній підготовці вчи-
теля?
14.
Поясніть органічні й неорганічні мовні вади, причини їх
виникнення і способи усунення.
15.
Поясніть І продемонструйте правильну артикуляцію голос-
¦дих і приголосних.
16.
Поясніть і продемонструйте вправи: 1) на розвиток орга-
нів моаного апарату (артикуляційна гімнастика); 2) на розвиток
артикуляції голосних і приголосних.
17.
Навчіться читати скоромовки, правильно розподіливши в
них дихання.
18.
Розкрийте значення орфоепії для читця.
19.
Назвіть основні причини порушення орфоепічних норм.
20.
Поясніть і продемонструйте правильну вимову голосних
звуків у ненаголошеній позиції.
21.
До чого приводить неправильне наголошення складів слів
у мовному потоці?
22. Поясніть і продемонструйте правильну вимову таких слів:
надзорець, одсахнутись, відцвісти, віджинок, молодший, відчай, ^
безчесний, безшумний, безжалісний, потішся, помучся, сміється, Г
сорочці, дошці, ніжці, тітчин, коротший, закрутці, магнацтво, ."¦
агентство, азіатський, туристський, студентський, людський, ком-
пактний, форпостний, хустці, невістчин, голубка, гриб, наеоро- .
дженіий, хвіст.
23. Користуючись словником, позначте наголоси на словах і
засвойте їх: авто, губа, центнер, партер, статуя, апостроф, діалог,
видання, пізнання, одного, сапати, знаменник, чисельник, адже, пе-
реходу, вимова, черговий, одинадцять, чотирнадцять, йдете, сміє-
тесь, бродите, ім'я, близький, сторінок (у множині), вірші, гурто-
житок, шкереберть.
2. ЗАСОБИ ЛОГІКО-ЕМОЦІЙНОЇ ВИРАЗНОСТІ ЧИТАННЯ
ПІД поняттям «засоби логіко-емоційної виразності читання»1 треба розуміти сукупність органічно пов'я-заних між собою компонентів виразності, без осмис-лення І врахування яких неможливо передати логіч-ного та емоційного {внутрішнього, психологічного) змісту мовлення.
До таких компонентів належать:
1.
Паузи, їх функціональні різновиди і тривалість.
2.
Логічні наголоси (тактові і головні) з урахуван-
ням емоційної функції наголошених слів.
3.
Мелодика та її основні ходи (зміни).
4.
Темп і його варіювання (видозміни).
5.
Поза, жести, міміка.
Мовлення охоплює процес безпосередньої дії мови як усної, так і писемної.
Учитель впливає на розумову діяльність учнів, на сферу їх почуттів І переживань не тільки виразним читанням готових текстів, а й змістом власного мов-лення (бесідою, переказом, Інформацією тощо). Як у першому, так і в другому виді мовлення ЗЛЕВЧ віді-грають особливу роль, але дещо в іншому плані своїх завдань. У безпосередньому читанні тексту ЗЛЕВЧ пов'язані з інтонаційною структурою речень уже сфор-мованих, створених, у які вкладено певний зміст (ло-гічний, психологічний). Тут вони розкривають і пере-дають даний зміст. У безпосередній дії мови власної, спонтанної ЗЛЕВЧ пов'язані з інтонаційною структу-рою речень, що формуються спонтанно, на ходу, отже, на ходу підбираються паузи, їх тривалість, логічні на-голоси, мелодика, темп, І в такому разі ЗЛЕВЧ фор-мують зміст і водночас передають його.
Таким розумінням діяльності ЗЛЕВЧ зумовлюєть-ся необхідність розгляду спочатку суті Інтонації як комплексного мовного явища.
Інтонація як мовне явище на слуховому рівні сприймання
Кожне осмислення думки, власної або чужої, може
бути правильно виражене і так само сприйняте слуха-чами лише в тому разі, коли читець (мовець) правиль-
но використає всі компоненти мови (системи її звуків, складобудови, словесного наголосу) та інтонації (ор-ганічної єдності пауз, логічної та емоційної функції наголосів, мелодики, темпу, ритму й голосового темб-ру). Справді, як би не були досконало попередньо складені виступ, бесіда, оповідання тощо, але якщо не буде знайдено для них відповідної інтонації, то робота виявиться марною. «Інтонація є загальним засобом ' актуалізації мовлення, засобом зв'язку з ситуацією спілкування і контекстом висловлення»1. У ній — серце і розум живого мовлення. З інтонаційним багатством мовлення пов'язані всі положення теорії виразного читання. Вони підпорядковані кінцевій меті — інтона-ції автора, адекватній його розповіді. Жодне живе мовлення без інтонації неможливе.
Слово «інтонація» (від лат. intono — голосно ви-мовляю) — це термін важливого компоненту мови давнього походження. Проте єдиного, сталого, закріп-леного