Структура роботи: Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку використаних джерел.

Розділ 1

Теоретико-методологічні засади дослідження гендерних стереотипів в англомовній картині світу на матеріалі фразеологічних одиниць

1.1. Поняття мовної та концептуальної картин світу

На основі розмежування мислення і мови як двох самостійних, однак взаємопов’язаних феноменів, у лінгвістиці традиційно розрізняють дві моделі (картини) світу: концептуальну і мовну. Концептуальна картина світу пов’язана зі сферою абстрактного і є сукупністю ідей, понять та знань про навколишній світ та принципи його організації, а мовна картина світу є продуктом вербальної реалізації цих понять, ідей та знань. Порівняно з мовною, концептуальна картина світу має більш універсальний характер і є спільною для народів з однаковим рівнем знань про світ. Мовна ж картина світу виявляє специфіку бачення світу етнічною спільнотою. На сучасному етапі розвитку лінгвістики вивчення мови є неможливим, якщо спиратися лише на інструментальний підхід до мови та враховувати лише зовнішні її форми. Життєво необхідним є вивчення особливостей мови у зв’язку з особливостями етносу та навколишнього світу, який його оточує, етносу та культури, як матеріальної, так і духовної, яку він створює, що дозволяє виявити особливості концептуалізації дійсності певним етносом та сконструювати мовну картину світу [48,312].

Важливою складовою мовних картин світу є виражені лексично концепти, що визначаються як багатовимірні ідеалізовані формоутворення або як одиниці ментального процесу, які кодуються у мові та відображають результат категорізації світу. Концепти є універсальними, але вони можуть отримувати національно-специфічні особливості під впливом національного менталітету, що і відображається відповідними мовами.

На сучасному етапі дослідження мовознавчих дисциплін активно досліджується загальна теорія концептуалізації та категорізації, яка є головною проблемою вивчення такого розділу лінгвістики як когнітивна семантика.

Основою формування класів та категорій є концепти, під якими ми розуміємо елементарні єдності структурної когніції та ментальної організації, які виконують функцію акумуляції та збереження знань про світ, та які, на відміну від понять, можуть віддзеркалювати будь-які, необов’язкові з точки зору логіки, ознаки. Загальнонаціональні концепти – це ті ідеальні, абстрактні одиниці та змісти, якими оперує певний епос, це віддзеркалення змісту знань, досвідів, результатів діяльності і пізнання навколишнього середовища певним етносом у процесі його існування, та які передаються від одного покоління наступним поколінням у вербальній чи невербальній формі. Саме такі концепти і утворюють концептуальну картину світу, яка складається з окремих частин – концептополів (як окремої людини, так і мови), та яка є обов’язковою частиною мовної картини світу. Концептуальні характеристики виявляються через значення мовних одиниць, які репрезентують даний концепт, їх словникові тлумачення, мовленнєві контексти [42, 269]. В цю групу входять слова, які позначають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовної культури, властивої тільки даному народові. Вони виникають у мові кожного народу мимоволі, і оскільки відображають національну специфіку, часто завдають великих труднощів перекладачам. Такі концепти створюються під час багатовікової історії певного народу. Кожний етнос бачить і сприймає світ зі своєї специфічної точки зору, у своїй власній неповторній проекції, специфіка якої відтворюється в мові, утворюючи національну мовну картину світу, під якою в сучасній мовознавчій науці розуміють вираження засобами певної мови світовідчуття та світорозуміння етносу, вербалізовану інтерпретацію етносоціумом навколишнього світу і себе самого в цьому світі.

З огляду на зазначене, цілком зрозумілим є бурхливий розвиток такої галузі мовознавства як етнолінгвістика наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., яка, спираючись на ідеї Л. Вітгенштейна, І.Г. Гердера та В. фон Гумбольдта, їх послідовників-неогубальдтіанців, праці Ф. Боаса, на положення гіпотези лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа, займається вивченням мови стосовно її культури, розглядає взаємодію мови з етнокультурними та етнопсихологічними чинниками.

Картина світу, згідно з твердженням філософа Л. Вітгенштейна, це модель дійсності, яка складається з об’єктів. “Картина світу – це факт, який являє собою існування і неіснування подій” [11, 2], але при цьому картина, яка має свою неповторну структуру, повинна мати щось спільне з реальністю. Зміст картини в тому, що вона зображує, а критерієм істинності є сама дійсність. Опозиція “мова – світ” будується з урахуванням поняття думки, адже “для того, щоб висловлювання могло щось позначати, повинно існувати щось, що залишалося б незмінним як в мові, так і в реальності” [17, 35]. Згодом В. фон Гумбольдт висунув ідею про те, що “в кожній мові закладене самобутнє світосприйняття” [17, 34], тому кожна мова – це нове світосприйняття.

Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа являється логічним продовженням ідей В. фон Гумбольдта. Едуард Сепір та Бенджамін Лі Уорф стверджували, що структура мови, яка впорядковує людське сприйняття та досвід, значно впливає на світосприйняття та уявлення про будову світу: “Ми поділяємо природу в напрямку, який підказує нам мова. Ми виокремлюємо в світі явищ і подій ті чи інші категорії і типи зовсім не тому, що вони (ці категорії і типи) самоочевидні; навпаки, світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, які наша свідомість повинна організувати, а це означає – в основному роботу мовної системи, яка зберігається в нашій свідомості” [42, 174].

Детальне ознайомлення із працями вчених 80 – 90-тих р.р. ХХ ст. (А. Вежбицької, А.А. Уфімцевої, В.М. Телії та інших), в яких розглядаються проблеми взаємодії мови, етносу та культури, дає змогу стверджувати, що в найрізноманітніших мовних формах людина виражає себе, об’єктивується її внутрішня вербальна сутність. На засадах об’єктивованих відношень системи-тріади “світ – етнос – культура” розбудовується її