Прислів’я англійської мови створюються за певними структурно-семантичними законами, вивчення яких допомагає ідентифікувати основні моделі цих одиниць. Для англійських прислів’їв притаманним є їх вживання в евфонічних формах, що сприяє експресивності та відтворюваності. Серед численних структур висловів-прислів’їв виділяються два типи моделей з притаманними їм формальними та семантичними показниками. Домінантними за репрезентацією є розповідні прислів’я, їм поступаються імперативні прислів’я.

У структурно-семантичній парадигмі англійських прислів’їв домінантними є структури двоскладових речень з підметом та присудком та односкладові структури з присудком. Різноманіття структур не впливає на семантику паремій, про що свідчить тенденція до скорочення. У глибинній структурі прислів’їв реалізується порада, застереження, побажання, які адресовані реципієнтам з метою створення канонізованих стереотипів поведінки.

Структурно-семантична модифікація прислів’їв зумовлена загальними законами розвитку мови. Прислів’я англійської мови найчастіше подані розповідними реченнями. Мутація часової віднесеності прислів’їв приводить до їх контемпоральності, що подається формами Present Indefinite. Асертивний характер пареміологічних одиниць виявляється у переважній репрезентації афірмативними формами.

Прислів’я як мовні складові мовленнєвих актів характеризуються значною поліфункціональністю. Прислів’я у повних та неповних формах виступають як мовна складова простих, ускладнених та складних мовленнєвих актів та мовленнєвих кроків [32, 8].

Глибинна структура простих прямих мовленнєвих актів з прислів’ями обумовлена семантикою прислів’я, що, зокрема, виявляється у відсутності серед прямих актів з пареміями декларативів, наказів, інструкцій. Прямі репрезентативи з прислів’ями, головним чином, є не футурально та претеритно, а презентоорієнтованими мовленнєвими актами з погляду на часову форму присудка. Паремії, які є готовими до комунікативного вживання мовними елементами, не є інформаційно насиченими, не вживаються для повідомлення про нові факти та події, тому й нерелевантні для мовного оформлення таких репрезентативів, як повідомлення, репортаж тощо. Найчастіше розповідні прислів’я формують мовну складову таких мовленнєвих актів, як асерція, коментар, припущення, оцінка, застереження, побажання і т.ін. Розповідні прислів’я не містять гіпотетичних лексичних елементів типу perhaps, probably, possibly тощо. Це свідчить про те, що для комунікантів, що вживають такі репрезентативи, не характерна невпевненість щодо стану речей, про які повідомляється.

Значна кількість прислів’їв вживаються у непрямих мовленнєвих актах, що з’ясовується самою сутністю, прагматикою паремій і детерміновано дією принципу ввічливості, образності та співробітництва. В непрямих мовленнєвих актах прислів’я мають форму питального та розповідного речення, тоді коли імперативні прислів’я, як правило, не здатні до прагматичного транспонування. Невикористання спонукальних паремій у непрямих мовленнєвих актах зумовлено їх високим ілокутивним потенціалом [37, 4].

Конструюванню гендерних концептів в пареміології присвячені роботи А.В. Кириліної, Д.Ч. Малишевської, В.Н. Телії, Г.Ш. Хакімової, А.Ф. Артемової [36, 43].

Отже, прислів’я або паремії – відкрита парадигматична група, в якій специфічно відображається мовна картина світу. Для повного і якіснішого відображення гендерних стереотипів в англомовній картині світу, ми в нашому дослідженні будемо аналізувати фразеологічні одиниці і такий їх різновид, як паремії.

1.4. Стереотипізація гендеру

Стать людини – одна з його найважливіших як екзистенціальних, так і суспільно значимих характеристик, яка багато в чому визначає соціальну, культурну й когнітивну орієнтацію особистості у світі, у тому числі за допомогою мови.

Гендерна самоідентифікація входить до числа когнітивних ресурсів як окремого індивіда, так і суспільства. Відповідно до цього гендер може бути розглянутий як вимір, як параметр дослідження в багатьох суспільних науках, у тому числі й у лінгвістиці.

У певному сенсі поняття гендерних стереотипів обґрунтовує саму концепцію гендеру, що відкрито чи імпліцитно оперта на конструктивістську логіку. Гендер, на відміну від статі, яка є сукупністю біологічного заданих констант, означає “соціальні очікування” щодо представників групи за статтю. До найрадикальніших конструктивістських елементів гендерної теорії належить твердження про те, що трансформація біологічного у соціальне здійснюється через “набір умовностей” і, отже, сам гендер, “соціальна стать” – це продукт “договору”, “гри”, “випадку”, конвенційності, навіть історичної потреби, але у жодному разі не біологічної неминучості.

Прийнятий у лінгвістиці антропоцентричний підхід до мови акцентує увагу на всіх параметрах людської особистості, що відбиваються в мові – основному засобі конструювання ідентичності.

Гендер, що трактується як культурно зумовлений і соціально відтворений феномен, є одним із таких параметрів. Причиною введення в науковий опис терміну гендер є необхідність застосування нової термінології в аспекті антропоцентричного підходу при дослідженні мовних явищ.

Термін гендер прийшов у лінгвістику з антропології на початку 70-х років XX століття. Його вперше використав Г. Рубін у статті “Обмін жінками”. Призначення терміну гендер (від англ. gender – cімейна, родова традиція, зв’язок поколінь) полягає у розмежуванні соціокультурних (gender) та суто біологічних (sex) характеристик чоловіка та жінки як членів певної етнокультурної спільноти [11].

Гендер є соціально зумовленою категорією,співвіднесеною з інтерсуб'єктивною типіфікацією, що формує культурно зумовлені очікування мовця(А.В. Кириліна, D. Cameron). Ключовим в аналізі гендерної взаємодії є поняття гендерний стереотип. Стереотипи за своєю природою оцінні і контекстуально зумовлені (О.Л. Бєссонова). Через те, що кожен індивід є одночасно представником кількох соціальних груп (вікової, професійної, гендерної і т.п. ), його поведінка містить кілька стереотипних установок [8, 18]. На когнітивному рівні гендерні стереотипи визначаються як найзагальніші уявлення про якості, атрибути, моделі поведінки та соціальні ролі, сумісні або несумісні з образом типового чоловіка або жінки у свідомості певного лінгвокультурного соціуму на конкретному історичному етапі його розвитку. На мовному рівні гендерні стереотипи розглядаються як системи знаків, що репрезентують етно- та соціокультурні уявлення про типового чоловіка або жінку за певної передбачуваності асоціативних зв’язків [8,20].

Гендерні особливості особистості вивчаються багатьма дисциплінами, які, відповідно, створюють власний теоретичний апарат, виробляють засоби номінації гендерних проблем.  Гендерна парадигма простежується у таких сферах,