її культурного, економічного, політичного, ідеологічного середовища. Гендерні стереотипи засвоюються в процесі соціалізації, через систему розподілу матеріальних цінностей та влади, моральні норми та приписи, що існують в суспільстві на конкретному історичному проміжку. Гендерний стереотип виконує ряд функцій, які притаманні соціальному стереотипу загалом. Функція соціальна – у соціології виступає як поняття, що відбиває детерміновану залежність між об’єктами різного статусу, різних класів, видів і груп, між частиною і цілим; виконання тим чи іншим об’єктом певної соціальної ролі; здійснення певного призначення, довгострокової мети або завдання з досягненням певних результатів, заданої сукупності наслідків, які забезпечують корисність, необхідність, сталість існуючого об’єкта.
Тобто, соціальні функції гендерного стереотипу як соціального явища є нейтральними за своїм характером. Але, оскільки конкретні гендерні стереотипи набувають свого змісту відповідно до вимог часу: культурних, економічних, політичних, ідеологічних умов, то нейтральні за змістом функції гендерного стереотипу, зі змінами у соціальному устрої суспільства, можуть набувати різного забарвлення у межах від конструктивного до деструктивного[15, 29].
Гендерний стереотип як складне соціальне явище виконує наступні функції: підтримка ідентифікації особистості та групи – регулятивна функція; передача досвіду щодо взаємодії представників різних гендерів від покоління до покоління – трансляційна функція; засвоєння та збереження знань, досвіду, норм, цінностей щодо представників власного та іншого гендеру, включення індивіда до системи соціальних зв’язків і відносин, які так чи інакше детермінуються прийнятим у суспільстві гендерним розподілом – соціалізаційна функція. Гендерний стереотип сприяє утворенню ієрархічної структури суспільних відносин, тобто виконує стратифікуючу функцію. Гендерний стереотип регулює процес передачі та обміну інформацією між представниками різних гендерів та соціальною системою загалом – комунікативна функція. Гендерні стереотипи, як основа гендерної ідентифікації та самоідентифікації, спонукають індивіда до гендерного самовиховання та саморегуляції.
Таким чином, гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації, розподілу праці й культурні норми, вони детермінують гендерні ролі та ідеали, що існують у суспільстві, а характер їх функційних характеристик набуває забарвлення в залежності від того чи реалізується та чи інша функція гендерного стереотипу в умовах конкретного суспільства із притаманними йому ознаками та запитами [19, 510].
Гендерний стереотип є груповим стереотипом, тобто він виникає в процесі пошуку варіантів реалізації тих способів взаємодії із зовнішнім соціальним середовищем, які перш за все забезпечують існування спільноти в конкретних соціальних умовах. При цьому відбувається усереднення уявлень про те, що є найкращим для вирішення тих чи інших проблем збереження спільноти. Тобто враховується потреби більшості, оскільки саме її відтворення забезпечує збереження роду. Відповідно штучна руйнація об’єктивно створених стабілізаторів – гендерних стереотипів призведе (залежно від інтенсивності руйнування) або до підсилення ентропійних процесів у суспільному житті, або до постійного повернення до старого, до стагнації [19, 515].
Гендерний стереотип перш за все спрямований на повторення вже відомих моделей співіснування двох статей, оскільки може забезпечити ефективну взаємодію у подібній до колишніх умов ситуації. Звісно, при цьому гендерний стереотип ігнорує ті зміни в об’єкті взаємодії, які в цілому не заважають здійсненню наміченого. Але вирішується основне завдання, пов’язане із забезпеченням можливості самої активності соціального суб’єкта обох гендерів, а не пасивного реагування на різні соціальні зміни.
В гендерному стереотипі фіксується минуле, спрямоване у майбутнє, оскільки він готує соціального суб’єкта до тих умов життя, які були визначальними для буття пращурів. В цьому проявляється особливість гендерного стереотипу – забезпечити повною мірою відтворення всього цінного, що було набуто у процесі становлення конкретного суспільства. Якщо певні гендерні стереотипи існують у сучасному суспільстві, то це може означати, що ті зміни які не зафіксувались у соціальних нормах і досвіді та не змінили ряд стереотипних уявлень, були не настільки значущими, щоб забезпечити здатність стереотипу до самознищення.
Таким чином, гендерні стереотипи відіграють важливу роль у процесі пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має об’єктивну природу. А механічне заперечення стійкої системи гендерних стереотипів призведе до формування нового за старими стереотипами, які є алгоритмом соціальної практики, тим самим сприяючи появі стереотипів нових, мало чим відмінних у своєму призначенні від тих, які відкидаються [29, 140].
Однак, гендерні стереотипи мають і негативне вираження, наприклад, вони функціонують в суспільстві як стандартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які відповідають поняттям “чоловіче” та “жіноче”. Така категоричність може зашкодити розвитку нових явищ, які з’являються в суспільстві, що трансформується (перехід до ринкової економіки, поява нових можливостей для самореалізації, необхідність власної активності задля досягнення будь-якої мети тощо). Гендерний стереотип – це перш за все сприйняття, оцінка людиною статі та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом застосування загальних характеристик щодо представників обох гендерів, без достатнього врахування можливих відмінностей всередині кожного гендера. Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених відмінностей у зв’язку з політико-соціальними проблемами статі, специфікою їх виявів за ринкових умов, стосовно можливостей реалізації особистості як фахівця, лідера, політичного діяча тощо.
Соціальні очікування відносно певної статі, формують у жінок та чоловіків соціально схвалюваний стиль поведінки. Патріархатна культура сформувала гендерний стереотип стосовно жінки, як істоти, пріоритетною сферою діяльності якої є родина*, відповідно соціум не вимагає від жінки професійних досягнень та кар’єрного просування, як гаранта підвищення свого соціального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює інфантилізацію жінок, справляє руйнівний вплив на самоусвідомлення жінки та її самооцінку, що фіксують дані соціологічних досліджень. А як наслідок, неможливість адекватного входження жіночого суб’єкту до нових соціальних процесів та перетворень.
Таким чином, оцінка ролі гендерного стереотипу має дуалістичний характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та спрощення соціального середовища, заважають його адекватній оцінці, обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого боку, варто зважати на негативні вияви гендерного стереотипу, які полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про нову реальність та суб’єктів цієї реальності у суспільстві, що трансформується. Без наявності у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило суспільні