Мова – найсуттєвіша і визначальна частина людської особистості, чинник її поведінки, мислення, усвідомлення рівня буттєвості у світі та виокремлення у світі цивілізованих народів. Саме мова постає вирішальним та основним чинником ідентифікації себе до їй подібних. Мова за своєю сутністю не вкладається у кілька десятиріч двадцятого сторіччя нав'язувану їй формулу спілкування, оскільки це об'єднана духовна енергія народу, вона є відбиттям духу людського і засобом для творчого перетворення матеріального світу у світ духовний (за В.фон Гумбольдтом).

Сам визначуваний інвентар функцій мови (від трьох основних – інформаційна, комунікативна, мисленнєва – і до цілої гами, в якій знову ж таки чітко окреслюються ядерні та напівпериферійні, пор.: поряд з названими додаються естетична, репрезентативна, виховна, координаційна тощо) не дозволяє говорити про мову як про щось супровідне в життєвій енергії народу, оскільки її значущість постає вершинною в естафеті духовної спадщини, об'єднанні людей у культурному та цивілізаційному плані, індивід живе у мові і реалізує себе через мову. Все це уможливлює діаметрально два підходи до з'ясування значущості мови у суспільному перебігові та житті окремого її носія. Прихильники першого підходу зводять рольову функцію мови лише до засобу спілкування, наголошуючи при цьому її статус як найважливішого засобу спілкування. Тому в цьому разі мова розглядається у протиставленні чи у зіставленні з іншими засобами спілкування, здебільшого несловесного типу. Послідовники другого погляду на значення мови у розвитку людського суспільства, самої цивілізації наголошують на тому, що мова завжди втілює у собі своєрідність народу (за В.фон Гумбольдтом). Останній погляд дозволяє кваліфікувати значущість мови у житті людської спільноти як одного з найвизначніших компонентів нації, поступу її духу, витворювача енергетики і можливостей потенційних / реальних самореалізації та само ідентифікації індивіда через мову і загалом народу як нації через мову.

Мова у своєму загальному вияві статично, відносно стабільна, довговічна, довготривала, належить суспільству, охоплює і “включає у свій діапазон” досвід нації, відображає її картину світу, сама мова у своїй цілісності може бути окреслена як національно-коґнітивний простір, в якому виявляється дух народу, його багатство. Мова у своїх виявах не залежить від конкретних обставин, а мовлення конкретне, активне, динамічне, є виявом творчої ініціативності індивіда (пор. твердження про ідіостиль того чи іншого письменника). На мовлення суттєво впливає кортеж спілкування, ті обставини, в яких реалізує себе адресант й адресант. Мовленні має свої основні варіанти фіксації – усно-звуковий або писемний, у кожному разі суттєву роль відіграє час його реалізації, просторові компоненти, актуалізація певних величин. Все це робить мовлення індивідуальним, ситуативно мотивованим тощо. Курс “Основи мовленнєвої діяльності” покликаний дати відповідь на ряд питань, пов'язаних з умовами формування мовлення, співвідношенню у ньому спонтанного і не спонтанного, колективного й індивідуального, закономірностей вияву індивіда через мову і у мову, значущості тенденцій о-мовлення в сучасному макросвіті. У цьому навчальному посібнику можна знайти відповідь на багато актуалізованих питань, мотивованих специфікою людського мовлення, значущістю його у становленні людини як особистості.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Проблема дослідження мовленнєвої діяльності є важливим питанням українського мовознавства. Мовлення не додається до життя і спільної діяльності суспільства, соціальної групи, а є одним із засобів, що конституюють цю діяльність. Мовлення за своєю суттю – не справа індивіда, не справа ізольованого носія мови: це перш за все внутрішня активність суспільства, яка здійснюється ним через окремих носіїв мови або за їхньою допомогою.

Відомо, що спілкування, яке ґрунтується на правильному розумінні й передаванні думки та переживань, вимагає певної системи засобів. Для того, щоб передати якесь переживання чи думку іншій людині, необхідне віднесення смислу, що передається, до відомого класу, відомої групи, а це, у свою чергу, вимагає узагальнення.

Таким чином, вищі форми психологічного спілкування, що притаманні людині, можливі тільки завдяки тому, що людина за допомогою мислення узагальнено відображає діяльність. Мовленнєва діяльність є основним видом знакової діяльності.

ПРОГРАМА ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ ПЕРЕДБАЧАЄ:

ознайомити студентів з типами граматичного опису в рамках функціонально-граматичних досліджень; з виявленням якісних та кількісних закономірностей під час вивчення мовлення;

навчити визначати мислиннєві і комунікативні основи граматичного ладу.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ЗНАТИ:

термінологічний апарат з проблеми;

типи граматичного опису в рамках функціонально-граматичних досліджень мовлення;

лінгвістичне моделювання мовленнєвої діяльності;

визначення слова та його семантичної структури;

функції і форми мовлення;

вияви якісних і кількісних закономірностей під час дослідження мовленнєвої діяльності.

СТУДЕНТИ ПОВИННІ ВМІТИ:

орієнтуватися у проблемі виявлення комунікативних процесів та визначення їх складових;

простежувати фази розгорнутого мовленнєвого повідомлення;

ґрунтовно характеризувати лексичні, семантичні та фонетичні явища під час мовленнєвої діяльності;

чітко визначати граматичні та стилістичні проблеми мовленнєвого акту;

проводити порівняльний аналіз текстів;

досліджувати мовленнєвий етикет і культуру спілкування мовців.

No | ЗМІСТ | Кількість годин

1 | ВСТУП. МОВНЕ САМОСТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ НА ТЛІ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ НАРОДІВ СВІТУ | 2

2 | ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОВЛЕННЯ | 2

3 | ФУНКЦІЇ МОВИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У МОВЛЕННІ. ОРГАНИ МОВЛЕННЯ, ЇХ ФУНКЦІЇ | 2

4 | ВИДИ МОВЛЕННЯ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ. МИСЛЕННЯ І МОВЛЕННЯ | 2

5 | РІЗНОВИДИ МОВЛЕННЯ ЗА ФОРМОЮ ВИРАЖЕННЯ ДУМКИ | 2

6 | МЕХАНІЗМИ МОВЛЕННЯ: ВИСЛОВЛЮВАННЯ. МОВЛЕННЄВИЙ АКТ | 2

7 | МЕХАНІЗМИ МОВЛЕННЯ: ПЕРЕХІД ДО ЗОВНІШНЬОГО МОВЛЕННЯ | 2

8 | ТИПИ ГРАМАТИЧНОГО ОПИСУ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ | 2

9 | ЗНАЧЕННЯ І СМИСЛ СЛОВА. РОЗВИТОК ЗНАЧЕННЯ СЛОВА | 2

10 | ТЕКСТ І ЙОГО ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ | 2

11 | РІЗНОВИДИ МОВЛЕННЯ ЗА ХАРАКТЕРОМ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ СПІЛКУВАННЯ |