У перекладацькій літературі вплив даного фактору розглядається з урахуванням різниці "культури" при перекладі. При цьому термін "культура" розглядається в широкому значенні явищ етнографічного, історичного, географічного значень. Деякі автори додають до цього терміну своєрідність кратин світу, інші наголошують на існуванні "локальної культури" для розуміння значень нових знаків.

Вплив цього фактора часто вважається визначальним для перекладацької діяльності: "In effect, one doesn't translate Languages, one translates Cultures"[11,C.112]. Для доведення правильності цього твердження приводяться головним чином факти семантичної нерівноцінності однакових висловлювань для представників різних культур та цивілізацій. Наприклад фраза Perkins made a fifteen – yard end run описує ситуацію, яка буде незрозумілою читачу, який не цікавиться американським футболом.

Сукупність етнолінгвістичних та соціолінгвістичних фактів грає важливу роль при перекладі. Встановлення еквівалентності при перекладі передбачає врахування таких відмінностей.

Слід також враховувати, що в будь-якому акті комунікації. Рецептор може отримати неповну інформацію. При бажанні уточнити інформацію Рецептор звик звертатися до довідників, приміток і зносок. Тим більше природньо не розуміти (не зрозумілі) іноземні звичаї, обряди та вчинки, в перекладах, які відтворюють культуру іншого народу. Як вірно зазначає Ю.Найда, "... відмінності в культурі створюють менше труднощів при перекладі, ніж могли б створити, бо всі люди знають, що інші народи мають свої уявлення про життя... Можливо, в деяких народів це ступінь уявлення життя, але при сучасному рівні спілкування такі відхилення нетривалі"[11,C.113].

Формулювання типу "вплив на Рецептора" або "реакція Рецептора" потребують деяких обмежень, коли мова йде не про окремий знак з відносно стійким планом змісту, спільним для даної мовної спільноти. Тут з’являється необхідність розрізняти вплив фактичного змісту тексту і вплив семантики одиниць, з яких він (текст) складається. При цьому останнє пов’язане з відбором мовних засобів, а перше залежить від відношення учасників комунікації до висловлювань. Слід пам’ятати, що це відношення має суб’єктивно-індивідуальний характер, і в конкретних актах спілкування виявляється по-різному.

Все відбувається по-іншому з прагматичним впливом мовних одиниць, які використовуються в комунікативному акті. Як зазначає В.Комісаров, "...прагматичні відношення закріпляються за визначеними формативами і, в цілому, однозначні для мовного колективу" [11,C.114].

Суттєвою відмінністю двох видів прагматичного впливу на результат процесу перекладу полягає в тому, що у випадку міжмовних прагматичних оцінок мова йде про відповідність прагматики оригіналу і перекладу, а забезпечення прагматичної цінності конкретного акту перекладу може здійснюватись у певній мірі незалежно від оригіналу. Спроби орієнтуватись на оригінал та прагматичну цінність не дали позитивного результату.

У ряді праць висувалося поняття "прагматичної адекватності перекладу", критерієм якої має бути відповідність реакції Рецептора на оригінал та переклад, або рівність "комунікативного ефекту" текстів оригіналу і перекладу. Щодо цього В. Комісаров зазначає, що "... прагматична адекватність перекладу оригіналу може розумітися як можливість отримувати однакову інформацію про прагматичну спрямованість відповідно з оригіналу та перекладу" [11,C.116].

Хоча поняття "однаковий вплив" є мало інформативне, бо отримання однакової прагматичної інформації тексту не означає однаковий вплив, і неможливо бути впевненим, як реагували або мусили реагувати ті, хто сприймав оригінал.

Часто однакова реакція принципово неможлива, бо це люди іншої епохи – культури і т.п. Тому однаковість впливу текстів оригіналу і перекладу може трактуватися лише як отримання однакової оціночної інформації, яка міститься в текстах.

Прагматика мови як перекладознавча проблема

Нам вже відомо, що прагматична функція мови не має засобів самореалізації в мові, а здійснюється в комунікативно-мовленнєвій діяльності – в тексті. У порівнянні з мовою текст є вторинною знаковою системою. Як ціле він стає новим знаком, в результаті чого знаки мови отримують вторинне значення, яке не співпадає з будь-яким значенням окремих слів і конструкцій в тексті. При цьому, як зазначає Гак В.Г., "... відбувається вторинна комбінація мовних знаків: знак набуває зміст, а мова стає інтерпретованою, "актуальною" мовою, яка має зв’язок з актуальною ситуацією, з живою дійсністю"[3,C.65].

Уточнення поняття змісту виходить за межі семантики в прагматику, яка пов’язана з наявністю мети, з діяльністю. А тому аналіз проблеми сенсу в широкому розумінні означає аналіз зв’язку свідомості, мови та об’єктивної дійсності.

Визначення сенсу знаку виражається через правила його вживання в даній мові, при цьому ці правила в склад означуваного, яке в результаті стає чимось новим порівняно з основною інформацією, яка передається тільки мовою. Це нове, конотоване означуване передається за допомогою тексту. Правила вживання мови важко піддаються формалізації, а їх природа пов’язана з метою комунікативно-мовленнєвої діяльності, а їх якість і, відповідно, дійсність, - з умовами комунікативно-мовленнєвого акту. Мета і умови цього акту реалізуються у т.зв. "... формах вжитку" або мовних жанрах, які являють собою певні композиційні системи, певні конструктивні різновиди суспільного мовлення"[3,C.66]. При цьому текст трактується як єдність форми вжитку та мовної матерії.

На думку Ріжинашвілі У.І., "... форми вжитку... мають найбільш суттєве означення для розуміння художнього тексту і практично не суттєві для мови, яка використовується в уталітарних цілях, тобто практичної мови [3,C.66]. Ця думка важлива як практика, що вкорінилася у перекладах нехудожніх текстів. Але інформація рідко буває суто інформацією, вона має акценти, якщо не естетичні, то прагматичні. І ці акценти тісно пов’язані з мовним жанром. При цьому кожний мовний жанр – це певна знакова система, в якій дійсні свої, відмінні від інших жанрів, правила співвідношення інших знаків. Самі ж знакові співвідношення і комбінації є носіями суспільної психології і забезпечують відповідну реакцію адресата на переклад і