Крім прагматичного аспекту, важливе значення має поняття адекватності та еквівалентності перекладу, які на практиці ніколи не бувають повними, оскільки переклад має багатосторонній характер, розрізняють формальну та динамічну еквівалентність перекладу. При цьому формальна еквівалентність – це точна передача форм та змісту тексту, його структури і складових елементів. У випадку динамічної еквівалентності перекладач намагається створити між перекладним текстом і його читачем – носієм мови, дотримуючись природності засобів вираження, щоб читач не виходив за межі власного культурного контексту.

Щоб досягти цього слід дотримуватися культури мови художнього перекладу, коли в тексті дотримані норми літературної мови. При цьому слід виходити із специфіки самого явища художнього перекладу як відображення іншого художнього твору – оригіналу. Зрозуміло, що мовні засоби черпаються із скарбниці української літературної мови.

При перекладі велику роль відігріє вміння перекладача передати стійкі словосполучення чи фразеологізми, які мають значне комунікативне навантаження, а тому викликають значні труднощі при перекладі. Кожен перекладач відтворює їх по-своєму, але здебільшого всі версії перекладу мають право на існування як варіанти поетичного цілого. Прикладом цього є різні переклади стійких словосполучень та фразеологізмів у трагедії "Гамлет" В.Шекспіра, твори якого завжди викликали труднощі у перекладачів, а тому були полем для творчого змагання багатьох митців перекладу.

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що переклад – мистецтво, яке вимагає знань не лише іноземної мови, але й культури, історії, психології іншого народу. Перекладач повинен відчувати нюанси іноземної мови, досконало володіючи власною мовою, бо мовні засоби перекладу знаходяться саме у мові перекладу. Саме тому за культуру мови слід боротися, показуючи приклади майстерного володіння художнім словом, яке несе в собі глибокий зміст. Серед найвизначніших майстрів перекладу М.О.Лукаш, М.Т.Рильський, ЄА.Дроб’язко, Д.Х.Паламарчук, М.Т.Бажан та інші.

Бібліографія

Бархударов Л.С. Тетради переводчика.-Віп.10.-М.: Международные отношения.-1973.-С.110.

Бархатов М.О. Варіативність перекладацької інтерпретації стійких словосполучень трагедії В.Шекспіра "Гамлет" /Іноземна філологія. –Львів.-Вип.№79.-1985.-С.64-67.

Брандес О.П. Прагматика языка как переводческая проблема/ Тетради переводчика.-Вып.16.-М.: Международные отношения.-1979.-С.65-71.

Бортничук Е.Н. Теорія і практика перекладу.- Вип.5.-К.: Вища школа.-1981.-С.35-43.

Жлукатенко Ю.О. Проблеми адекватності перекладу/ Теорія і практика перекладу. – Вип. 6.-К.:Вища школа.-1981.-С.85-94

Жуков Д.А. Мы – переводчики.- М.:Знание.- 1975.-С.112.

Зорівчак Р.П. Реалія як перекладознавча категорія/ Іноз.Філологія.-Вип. 71.-Львів.: Вища школа. – 1983.-С.64-67.

Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія.-Львів.-1983.- С.56

Квеселевич Д.И. Прагматический аспект перевода поэзии В.Маяковского на английский язык/ Теорія і практика перекладу. –Вип.5.-1981.-С.35-43.

Коптілов В.О. Художній переклад і культура мови/ Теорія і практика перекладу. – Вип. 6. – 1981.-С.91-97

Комисаров В.Н. Прагматика перевода/ Лингвистики перевода.-М.: Международные отношения.-1980.-С.106-116.

Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Пособие по переводу с английского языка на русский.- М.: Высшая школа.-1973.-С.135

Маяковский В.В. Полное собрание сочинений.-М.-1959.-С.116.

Рецкер Я.И. Задачи сопоставительного анализа переводов/Теория и практика перевода.- Л.-1972.

Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика: о газетно-информационном и военно-публицистическом переводе.-М.-1973.-С.185

Шекспир В. Гамлет, принц Датский/ Пер. Б.Пастернака/ В.Шекспир. Трагедии.-М.-1975.-С.285.

Шекспир В. Гамлет, принц Датский/ Пер. М.Лозинского.-М.-1981.-С.229

Якименко М.В. англійські каламбури в російських та англійських перекладах.- Вип.6.-1981.-С.66-79.

Mayakovski V. Poems/ Trans. by P.Rottenberg.-M.-1976.-C.185.

Shakespeare W. Hamlet Prince of Danmark.-London.-1983.-C.285.

Shevchenko T. Katerina./Trans. by John Weir.-K.-Dnipro publishers.-1973.-C.64