Періоди становлення українських підручників з читання для початкової школи визначила Н. Кузьменко. (Кузьменко Н.М. Національна спрямованість змісту українських шкільних підручників з читання для молодших школярів (1857-1997) // Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1998. – 21с.). Охарактеризувавши провідні тенденції їх розвитку, зміст, автор робить висновок про національну спрямованість українських шкільних підручників з читання, визначає перспективні можливості її використання у процесі формування національно-культурних орієнтирів сучасних школярів.

Педагогічні засади укладання та ілюстрування українських підручників, у тому числі і з рідної мови, розкриті в дисертаційному дослідженні І. Бая (Бай І. ...........). Дослідник проаналізував їх структуру та зміст, ілюстративне оформлення, навчально-виховне значення в розбудові ідеї національного державотворення.

Однак аналіз першоджерел і літератури з даного питання свідчить про те, що окреме дослідження дидактичних засад вивчення української мови і літератури у шкільництві Галичини другої половини ХІХ – першої третини ХХст. в історико-педагогічній науці не проводилось.

Актуальність, недостатнє висвітлення, потреба для системи підготовки сучасного вчителя української мови зумовили вибір теми дисертації “Дидактичні основи вивчення української мови і літератури у шкільництві Галичини (друга половина ХІХ – перша третина ХХст.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова теми “Історія освіти і виховання в Галичині” (протокол № 5 від 30 грудня 1998 року) та узгоджене в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 11 від 14 травня 2003р.).

Мета дослідження – на основі вивчення дидактичних засад викладання української мови, аналізу нормативно-правових документів австро-угорської та польської держав виявити особливості методики викладання основних розділів шкільного курсу української мови в краї, розкрити принципи, методи, прийоми, засоби її вивчення.

Завдання дослідження:

дослідити нормативно-правові документи Австро-Угорської імперії та поверсальської Польщі, що регламентували вивчення української мови в школах краю;

простежити місце української мови в навчальних планах і програмах для народних та середніх шкіл краю;

охарактеризувати принципи, методи, прийоми, засоби вивчення рідної мови;

проаналізувати методичне забезпечення вивчення рідної мови й літератури в шкільництві Галичини досліджуваного періоду.

Об’єкт дослідження – методика навчання української мови в шкільництві Галичини другої половини ХІХ – першої третини ХХст.

Предмет дослідження - дидактичні основи вивчення української мови і літератури в початкових та середніх навчальних закладах краю в досліджуваний період.

Методи дослідження: пошуково-бібліографічний (теоретичний аналіз, синтез, систематизація та класифікація матеріалів, документів); хронологічний, порівняльно-історичний аналізи організаційно-діяльнісного компоненту викладання української мови в досліджуваний період; теоретичного узагальнення та систематизації опрацьованих матеріалів для формування висновків і визначення можливостей використання історичного досвіду з викладання української мови в сучасних умовах.

Джерельна база дослідження. Основу дослідження складають документи й матеріали ЦДІА України у Львові (ЦДІАЦ України у Львові: № 146 – Галицьке намісництво, м. Львів; № 178 – Крайова шкільна рада, м. Львів; № 179 – Кураторія Львівського шкільного округу, м. Львів; № 206 – “Рідна школа” – Українське педагогічне товариство, м. Львів; № 348 – Товариство “Просвіта” м. Львів; Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО: фонд № 270 – Станіславівська повітова шкільна рада). Нами опрацьовано закони Австро-Угорської імперії, по версальської Польщі, навчальні плани, програми з української мови для початкових та середніх шкіл краю. В джерельну базу ввійшли також матеріали Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, Івано-Франківської державної обласної універсальної бібліотеки ім. Івана Франка, бібліотеки Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.

Важливе значення для дослідження мали методичні напрацювання відомих галицьких педагогів О. Барвінського, Г. Врецьони, Т. Біленького, Романа й Богдана Заклинських, К. Кисілевського, А. Крушельницького, М. Матвійчука, І. Петрів,
Я. Кузьміва, А. Домбровського, І. Велигорського. Для аналізу загальних питань методики навчання української мови використовувалися праці І. Огієнка, Я. Чепіги, С. Смаль-Стоцького, К. Ушинського, В. Сухомлинського.

Велику групу джерел становлять публікації з питань підготовки вчителя-словесника, психологічних і дидактичних основ навчання української мови, типів та структури уроків, методичної роботи вчителів-словесників, що виходили на сторінках часописів “Школа”, “Газета школьна”, “Школьна часопись”, “Наша школа”, “Рідна школа”, “Українська школа”, “Учитель”, “Учительське слово”, “Шлях виховання й навчання”.

Для вивчення здобутків сучасної лінгвістики, лінгводидактики, психології й психолінгвістики, соціолінгвістики та інших наук важливе значення мали монографії, статті, наукові дослідження Н. Волошиної, К. Городенської,
Г. Михайловської, К. Псиско, М. Пентилюк, П. Білоусенко, О. Потапенко,
С. Караман, З. Бакум, публікації журналів “Українська мова і література в школі”, “Дивослово”.

Опрацьовано роботи таких сучасних дослідників, як М. Барни, І. Бая, Г.Білавин, Д. Герцюка, Б. Гречина, Т. Завгородньої, І. Курляк, Б. Ступарика, Н.Чапрак, М. Чепіль.

Хронологічні рамки дослідження. Нижню мету дослідження пов’язуємо з 1867 роком, коли в чотирьох нижчих класах Львівської академічної гімназії запроваджується українська мова викладання. Верхня межа збігається з початком Другої світової війни (1939р.).

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше здійснено цілісне дослідження дидактичних основ вивчення української мови в шкільництві Галичини другої половини ХІХ – першої третини ХХст. За результатами проведеного дослідження сформульовано положення й висновки, які поглиблюють знання нормативно-правової бази викладання української мови в цей період, розкривають внесок відомих педагогів у розроблення цього питання, розширюють уявлення про принципи, методи, засоби й прийоми навчання української мови.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення й висновки збагачують і доповнюють історико-педагогічну науку, сприяють відродженню традицій, передачі досвіду минулих поколінь щодо навчання української мови.

Матеріали дисертації можуть