реалізувалися в діяльності таємних самоосвітніх гуртків – громад, які масово поширюються після 60-х років ХІХст. в середніх навчальних закладах Тернополя, Бережан, Станіславова, Коломиї, Самбора, Дрогобича, Стрия, Рогатина. Членами громад, як правило, були учні середніх та старших класів гімназії. На сходинах члени громад вивчали українську історію та літературу, готували письмові переклади. Так, учні Тернопільської гімназії на кожну суботу – час сходин – вивчали напам’ять твір з української літератури, причому учні старалися вивчити якнайбільше поезій Т. Шевченка (Олесницький Є. Сторінки з мого життя // Діло. – 1934. – Ч.280. – С.5-6; Ч. 281. – С.5; Ч.282. – С.4-5; Ч.283 –С.2-3; Ч.284 – С.2; Ч.285. – С.5-6; Ч. 286 – С.2; Ч. 287. - С.2-3; Ч. 288. – С.2-3; Ч.289. – С.3; Ч.290. – С.3; Ч.292. – С.2-3; Ч.293. – С.2-3; Ч.294. – С.2-3; Ч.296. – С.2-3; Ч.297. – С.2-3; Ч.299. – С.2; Ч.300. – С.2-3; Ч.301. – С.2-3; Ч.303. – С.2-3; Ч.304. – С.2-3; Ч.306. – С.2-3; Ч.307. – С.3; Ч.341. – С.5; Ч.342. – С.4-5; Ч. 344. – С.2; Ч. 347. – С.2-3; Ч.348. – С.5-6; Ч.349. – С.3-4...). – (Ч.303. – С.3).
Практикувалася така форма позакласної роботи, як підготовка старшими членами громад лекцій з української мови й літератури, які на сходинах вони читали, а громадівці конспектували в зошити.
Громадівці готували також часописи. Ми не можемо назвати їх стіннівками, тому що ці рукописні листки не були призначені для загального огляду й не афішувалися, оскільки члени громад збиралися таємно. Як правило, це були друковані чи рукописні листки, які виходили щомісяця або й рідше. Тут, поряд з повідомленнями про справи громади й важливі місцеві події, вміщувалися також літературні спроби учнів. Наприклад, громадівці Станіславова видавали літературний місячник “На розсвіті”, дійсним редактором якого був М. Федюшка, а видавцем та відповідальним редактором – В. Пачовський. У червні та восени 1907р. вийшли два числа місячника з літературними спробами учнів Д. Вітовського,
К. Заклинського, В. Михайловича; з критичними нарисами М. Федюшки про
М. Яцкова, О. Кобилянську, про дві душі в М. Гоголя. Так перші літературні спроби М. Федюшки (Євшана), тодішнього учня Станіславівської гімназії, започаткували його працю на полі літературної критики. Члени таємних гуртків Станіславова видавали також місячник “Зірка”, яки поширювався і серед членів інших громад.
Редагували “Зірку” Б. Заклинський та І Ставничий, а дописувачами були гімназисти Корнило й Ростислав Заклинські, семінарист Д. Катамай, учні реальної школи та інші (Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини: У 2т. – Нью-Йорк – Торонто-Мюнжен, 1975. – Т.1. – 960с.; Т.2. – 900с. – С.525).
Тернопільська громада видавали рукописну газету “Сніп” (Оленицький – Ч.304), а гуртківці с. Черче – рукописний часопис “Поступ”, а також передплачували “Літературно-науковий вісник” (Дмитрів Г. Самоосвітні кружки учнів української гімназії у Рогатині // Діло. – 1934. – Ч.258. – С.2-3; Ч.259. – С.4-5; Ч.260. – С.2; Ч.259).
Таємні організації-громади організовувалися й у Львівському університеті. Громадівці передплачували українські журнали, влаштовували свята, концерти, на яких декламували українську поезію.
Що одним видом позакласної роботи з української мови впродовж усього досліджуваного періоду стало вивчення й збір зразків фольклору: пісень, казок, прислів’їв, притч тощо. Д. Вінцковський такий вид позакласної роботи вважав одним з найефективніших, оскільки його легко реалізувати, для цього не потрібні великі кошти ані закони, а результативність його висока, оскільки в думах, піснях, прислів’ях зашифрована історія українського народу (Вънцковскій Д. Еще одна задача для народныхъ учителей // Учитель. – 1874. –Ч.29. – С.114).
Вивченню краси й багатства рідної мови сприяли також фольклорно-етнографічні експедиції по рідному краю, які влаштовували студенти та учні старших класів гімназій (Звіт виділу товариства “Руский інститут для дівчат в Перемишли” за рік 1902. – Перемишль, 1902. – 14с. – С.7-8; Звіт дирекції ц.к. академічної гімназії у Львові за рік шкільний 1901 / 1902. – Львів: НТШ, 1902. – 54с. – С.31).
Поширеним видом позаурочної роботи з української мови в досліджуваний період була драматизація. Для неї використовували кращі зразки українських драматургів, часто самі педагоги ставали авторами п’єс. Наприклад, Г. Зарицький підготував для постановки на сцені поему Т. Шевченка “Невільник” (Тарас Шевченко. Невольник. На спомин ХLIII роковин смерти незабутнього поета-генія. Прикладив для сцени Григорій Зарицький. – Станіславів, 1904. – 39с.)
В низці публікацій педагогічних часописів наголошується на тому, що проведення позакласної роботи з української мови неможливе без наявності відповідної літератури для молоді, яка б відповідала ступеню їх розумового розвитку. Незабаром після утворення РТП розпочало видання книг для дітей, які, однак, не знайшли широкої популярності, оскільки видавалися “на зразок закордонний”, що потребували додаткових пояснень з боку дорослих. На шпальтах часописів з’являється низка дописів, що закликають видавати твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Ю. Федьковича, опирати дитячу літературу на народні основи, бо “в нас прийметься лише те, що виросте й і виплекається на народному ґрунті” (Кирчфвъ П.О выдавництвъ для малодъжи // Ш4. – 1886. – Р.VII – Ч.3. – C. 17-19. – С.19).
Дуже часто дитячу літературу прямо пов’язували з формуванням моральності, виробленням моральних критеріїв, наголошуючи на тісному зв’язку між літературою, мистецтвом, мораллю (Чайківський. Наука моралі в школах // НШ, - 1910. – Ч.2. С.13-26. – С.16).
Велику популярність в Галичині мали книжки серії “Бібліотека для молодежи”, редагована О. Поповичем у Чернівцях.