КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

Роль лондонського діалекту у формуванні англійської літературної мови

План

Вступ

1.Боротьба англійської і

французької мов

2.Витіснення латині

3.Запозичення xvii-xviii cт.

4.Національна мова

5.Проблеми норми

Висновки

Література

ВСТУП

Завдання лінгвістики полягає в тому, щоб вивчати живі народні мови і їх діалекти, вважають декотрі науковці. “Народні наріччя і гово- ри ...,-писав Пешковський,-складають головний обєкт дослідження лінгвіста, подібно до того, як ботанік завжди віддає перевагу вивченню лугів,аніж вивченню оранжереї”.

Складність поняття “діалект” полягає в тому, що його кордони точно не зазначені. Не дивно, що в 70 –х рр. багато визначних лінгвістів (П.Мейєр,Г.Парі,Г.Шухардт) почали заперечувати реальність поняття “діалект”. П.Мейєру діалекти, які непомітно переходять один в один, уявлялися “мимовільною концепцією нашого розуму”.Літературна мова, як відомо, це оброблена форма загальнонаціональної мови (вплив інших діалектів при цьому не виключений).

Слово “діалект” походить від грецького dialektos-“розмова, говір”. Це різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особли-востей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території і т.ін.

Територіальні діелекти, на відміну від соціальних (тут специфічними є лише деякі тематичні шари лексики і фразеології),-явище історичне. У них зберігаються шари попередніх мовних формувань, їх

здебільшого ототожнюють із говором, а іноді вважають ширшим за нього. Територіальним діалектам властиві поряд із рисами, спільними для всіх ( чи більшості ) діалектів і літературної мови ,специфічні фонетичні, акцентуаціїні, граматичні й лексичні особливості, якими вони протиставляються іншим діалектам і літературній мові .

Англійська мова виникла на базі англо-фризьких наріч, що входили до сладу західногерманської групи мов. Існує значна відмінність між мовою Англії IX і XІІІ та XVІІ ст. насамперед через граматичну й лексичну структуру, а також фонетичні особливості. Тому в історії англійської мови припускається поділ на три періоди: давньоанглійський,

середньоанглійський та новоанглійський. Історія англійської мови дотична до багатьох наукових дисциплін. Вона опирається на історію Англії, повязуючи розвиток літературної мови з конкретними історичними подіями.

Спочатку літературна мова Англії опиралася на уессекський діалект,

яким було написано багато давньоанглійських памяток. Пізніше, у звязку з процесом поступового утворення нації, висувається лондонський діалект. Відбулася своєрідна зміна основи літературної мови. Престиж лондонського діалекту закріпив Чосер (1340-1400), який писав ним ,а наступні покоління поетів наслідували його.

Таким чином, вивчаючи історію англійської мови, можемо простежити певні звязки між загальними принципами мовознавства і фак-тами сучасної англійської мови. При вивченні розвитку англійської мови на прикладі лондонського діалекту, орієнтуватимемося на певні історичні періоди, в яких відбувалося становлення сучасної англійської літературної мови. Граматична будова ,як відомо, зазнала при цьому суттєвих змін. У звязку із цим поряд із викладенням історичних обставин спробуємо дати коротку характеристику лексичого складу англійської мови, розглянути фонетичний розвиток і зміни в орфографії.

Таким чином робота складатиметься із пяти параграфів і висновку, що дасть можливість повніше охарактеризувати кожний період і показати розвиток мови як цілісної системи.

БОРОТЬБА АНГЛІЙСЬКОЇ І ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ.

Після норманського завоювання в Англії співіснували три мови: англійська, французька ( англо-нормандська) і латинь. Англійські діалекти

також продовжували свій розвиток, однак вони отримали нові назви -

нортумбрійський почав називатися північним, мерсійський-центральним,

уессекський з кентським –південним. Діалект міста Лондона, розташованого на обох берегах Темзи, поєднував ознаки центрального і південного діалектів.

Період XІІ-XІV ст. характеризується мовними конфліктами, боротьбою за переважання між французькою та англійською мовами в Англії. Першим англійським королем, для котрого англійська мова стала рідною, був Генріх ІV. Французькою мовою проводилося навчання в школах, офіційні і приватні листи, договори та інші документи писалися латинською, однак французька була мовою судочинства і парламентських дебатів. І тільки в 1362 р.парламент, згідно з петицією міста Лондона, постановив, щоб справи в судах вирішувалися англійською, через те що “французька мова надто маловідома”. До кінця XІV ст. панування французької мови закінчилося, але окремі французькі формули існують і нині, наприклад напис на англійському державному гербі :

Dieu et mon droit –“Бог і моє право”.

Оскільки протягом кількох століть норманського завоювання писемність Англії перебувала в руках французьких писарів, вони перенесли особливості французької графіки в англійську мову. Наприклад, звук [ ] ,який у давньоанглійських текстах позначався буквою ,за аналогією із французьким позначався і в англійській мові.

Із запозичених французьких слів типу trouble “неспокій”, couch “ложе” позначення було перенесене у корінні англійські слова : hous [ ] ,out

[ ], loud [ ] і т.д. Інші випадки впливу французької графіки проявлялися у позначенні [ ] :comen [ ] ( давньоангл. cuman ), som

[ ] ( давньоангл.sum) і т.ін.; для [ ] [ ] були поступово витіснені ;

[ ] ,який позначався буквою був замінений за зразком французьких слів

буквою , або ; для [ ] був уведений французький діаграф ch ; [ ] sh , sch . Окрім цих та залишених на разі поза увагою графічних особливостей, повязаних із французькою графікою , англійська писемність зберегла чимало характерних для французької мови рис до нашого часу . Наприклад заміна кінцевих на , на . Загалом графіка й орфографія цього періоду відзначалась змінами, запозиченими із французького письма, а частково із традиціями давньоанглійського періоду .Строкатість картини правопису була у кожного діалекту зокрема.

Значна кількість населення Англії в умовах норманського завоювання і поширення французької мови була двомовною, що створило передумови проникнення великої кількості французьких слів у англійську мову .Слова на позначення предметів і понять, повязаних із життям і побутом