ситема запису book .Отже для кожного слова встановлювалася певна орфографічна норма.
Памятники мови XVI ст.і наступних епох свідчать про вироблення уніфікованої форми множини на -–s-, котра виступає в трьох фонетичних варіантах [ ],[ ] й [ ], залежно від якості останнього звука основи слова.
В XVII ст. розробляється англійська шкільна нормативна граматика, яка занала впливу латинської граматики; здавна була педметом вивчення в Англії. Загалом перші граматисти орієнтувалися на латинську граматику. Б.Джонсон, Ч.Балтер, Д.Волліс дотримувалися традиційних поглядів на кількість частин мови, відмінків і т.ін.,відповідно до латинської граматики. Про те існували автори з більш передовими поглядами. Поділялися граматисти і в поглядах на “походження” мови. Одні вважали, що мова повинна походити від “розуму” (“reason”), тобто впорядковане і логічне має місцє, а все що не відповідає логіці мусить бути вилучене. Інші вважали, що при встановленні правил слід відштовхуватися від “звичаю”( “usage”), тобто від встановленого в мові вживання. На думку граматистів друг.пол.XVIII ст.мова не досконала, вона не піддається логічним правилам, у ній існують не виправдані варіанти, постає мета “вдосконалити” мову, очистити її від усього непотрібного, і закріпити навічно весь спектр граматичних форм і значень слів. Водночас з орфоепістами, які описували правила прочитання слів, співвідношення написання і вимови, розрізняючи букву і звук та граматистами розвинули свою діяльність лексикографи. Перші словники
( XV ст.) були двомовними латинсько-англійськими, згодом(XVI cт.) зявляються словники Кодрі, Кокрама, які поряд із загальновживаними словами включають і архаїзми, латинські рідковживані запозичення, подекуди й жаргони.
Першим тлумачним словником був “Універсальний етимологічний словник” (1721), складений Н.Бейлі. Найвизначнішою подією в історії словників був вихід у 1755р. Великого Оксфордського Словника С.Джонсона.
Словник Джонсона користувався навіть більшою популярнісю, аніж граматика Маррея. Він став універсальним довідником для письменників,
які творили у XIX ст.
ВИСНОВКИ
Наприкінці середньоанлійського періоду в історії мови відбуваються дві важливі події, які засвідчують перехід до новоанглійського періоду. В цей
час англійська мова витіснила французьку з усіх сфер уживання, а разом із цими процесами відбувалося формування англійської національної мови, яка вивищувалася над іншими діалектами. Ці події не відбулися б у попередні періоди, оскільки новий період економічних відносин, зміна суспільних формацій уможливили появу такої мови, яка б сприяла подальшому розвиткові країни, її прогресу. Чосера можна назвати “творцем англійської літературної мови” лише оскільки він першим застосував у літературі лондонський діалект, який стихійно склався на основі соціальних і економічних відносин. Не менш важливою була роль Вікліфа, який у своєму перекладі Біблії дотримувався норм лондонського діалекту. Витіснення інших мов , які існували поряд з англійською, відбувалося шляхом запозичень.
У ранньоанглійський період виробляється більш свідоме ставлення
до рідної, національної мови, котра починає ретельно досліджуватися, оброблятися і систематизуватися.
Великого значення слід надати започаткуванню книгодруку в Англії та першодрукареві Кекстону, котрий визнав за норму саме ту форму вираження англійської мови, яку сто років назад обрав Чосер.
Формування національної літературної мови і її подальший розвиток призвели до поступового витіснення діалектів літературною мовою, котра витісняючи їх, сама піддається їхньому впливові. Поява місцевих діалектних варіантів літературної мови, які відрізнялися в основному фонетичними особливостями, сприяла її збагаченню як соціального явища. Отже, між середньоанглійським(XII-XV ст.) та новоанглійським
(XVII ст. та наступні) проміжне місце займає період утворення єдиної національної мови( XV-XVI ст.).
Утворившись із племінних діалектів стародавніх германців англійська мова пройшла довгий шлях свого розвитку, пртягом якого граматична будова і словниковий склад мови зазнали значних змін, вдосконалення і впливу інших мов. Протягом свого розвитку англійська мова збагатилася великою кількістю слів, які відображають прогрес людського мислення, розвиток виробничих сил суспільства, науки, техніки, культури.
На кін.XVIII-поч.XIX ст. була повністю встановлена норма національно-літератутної мови. Був створений той навчальний і довідковий апарат-граматики і словники,-який дає можливість мовцеві вибирати правильну форму або відповідне слово в межах цієї норми.
ЛІТЕРАТУРА :
1.Бруннер К. История англ.язьіка в 2 томах.-т.1.-М.: Изд.иностр.л-рьі,-1955.-323с.
2.Будагов Р.А. Литературньіе язьіки и язьіковие стили.-М.: Висшая школа,1967.-С.61-66.
3.Введенська Т. Стилістичний аналіз/англ./ // Слово і час.-2001.-N.9.-С.61-66.
4.Горшова К.Д.,Греблер С.М. О синтезе структурного и территориального
аспектов изучения диалектного язьіка // Вестн.Моск.у-та.-Сер.9.-1986.-N.5.-С.30-37.
5.Иванова И.П.,Чахоян Л.П. История английського язьіка.-М.:Вьісш.школа,1976.-319с.
6.Ильин Б.А.История английського язика.-М.:Висш.шк.,1968.-416с.
7.Костюченого Ю.П. Історія англійської мови.-К.:Рад.школа,1953.-358с.
8.Lyashenko I., Leonovich O. Cockeney or the ”London Language”// ИЯШ.-1994.-N.4.-р.86-89.
9.Расторгуева Т.А. История англ.язьіка: Учебник.-М.:Висш.шк.,1983.-347с.,ил.-На англ.яз.
10.Смирницкий А.И. История английского язьіка.-М.:Изд.Моск.ун.-та, 1965.-138с.
11.Ступин Л.П. Проблема нормативности в истории английской лексикографии XV-XXвв.-Ленинград.:Изд.Ленингр.ун.-та, 1979.-164с.
12.Хаймович Б.С. Стислий курс історії англійської мови.-К.:Вища школа,
1975.-100с.