певністю констатувати саме таку лінію роз-витку омонімів коза — 2, 3, 4, 5, які первісно могли об'єднуватися за ознакою багатозначності як метафорич-ні і метонімічні номінації, а саме: коза-2 (перенесення назви тварини на знаряддя, пристрій за ознакою подіб-ності), коза-3 (назва зумовлена тим, що міх волинки виготовляється з козячої шкіри), коза-4 (назва зумовлена тим, що парний чуб норця нагадує роги кози), коза-5 (на рибу перенесено назву коза «волинка» у зв'язку з тим, що вона видає своєрідний писк) 1. Метафорично або метоні-мічно пов'язані в минулому значення нівелюються внаслі-док чітко виявленої віддаленості тих семантичних полів, до яких входять лексичні значення аналізованих омонімів. На окрему увагу заслуговує назва коза-6 (в'язниця, карцер), яка вважається запозиченням з польської мови. Згадана номінація цікава насамперед тим, то на її прикладі можна засвідчити реалізацію таких шляхів становлення омонімічного ряду, як іншомовні лексичні запо-зичення і зміна форми етимологічне непрозорого слова під впливом іншого слова. Польська назва koza (в'язниця, карцер) виникла, мабуть, унаслідок фонетичної зміни І старопольського іменника kloza (замкнене приміщення, 1 в'язниця, карцер), запозиченого через німецьке посередництво і безпосередньо пов'язаного за походженням з лат. І clausa — комора.
Руйнування полісемії призводить до того, що одне і слово перетворюється на два або більше, в той час як і багатозначність грунтується на єдності лексико-семантичних варіантів.
Омоніми виникають унаслідок повного фонетичного збігу слів або частини їх форм, що первісно характеризу-валися різним звучанням. Така конвергенція знаходить свій вияв як результат дії певних закономірностей фоне-тичного розвитку. Так, сучасні дієслівні омоніми жати-1 (зрізати біля кореня стебла хлібних та інших рос-лин) і жати-2 (стискати що-небудь з силою) сформу-валися ще в праслов'янській мові внаслідок перетворен-ня звукосполучень [*in], [*im] у носовий голосний [е]: *zinti> *zeti, *zimti > *џкti. Омонімія згаданих дієслів знайшла своє продовження і в українській мові, яка успадкувала визначальну давньоукраїнську фонетичну особливість — перехід голосного [*к] в [а]. Фонетична мотивація лежить в основі омонімів луг-1 (поросла тра
1 Етимологічний словник української мови. — Т. 2.— С. 494 — 495.
вою і кущами лука, пасовище, сінокісна низина) і луг-2 (гідроокис натрію, калію та інших металів; водний настій попелу для миття, прання). Перший іменник походить від прасл. *lоgъ (кривизна, зниження поверхні землі; ни-зький ліс, прибережні зарості, болото), другий — від прасл. *lugъ (luga) (розчин попелу для прання, миття), фонетична форма якого утворилася на основі запозичання з давньоверхньонімецької мови louga (пер. сучасний ні-мецький іменник Lauge з тим же значенням). На відміну від згаданих дієслів омонімія аналізованих іменників стала можливою тільки в давньоукраїнській мові, тому що 1 в ній у голосному звукові [у] збіглися праслов'янські 1 голосні (*о) та [*u], тобто *logъ > д.-укр. лугъ-1 > укр. луг-1; *lugъ > д.-укр. лугъ-2.
Джерелом омонімії виступають також запозичення з різних мов, відповідним чином фонетично адаптовані, наприклад: лот-1 (прилад для вимірювання глибини моря, Я ріки) — запозичення з голландської мови (lood), лот-2 й (застаріла неметрична одиниця маси, ваги) — запозичення з німецької мови (нім. Lot — грузило, лот; міра ва- ги — зводиться до прагерманського lauda (свинець для паяння), лот-3 (рослина лядвенець рогатий) — результат фонетичної видозміни латинської наукової назви рослини lotus. До продуктивних належать морфологічні омоніми, 1 існування яких зумовлюється: 1) збігом певних форм І одного й того ж слова, наприклад: дав. відм. одн. воді — місц. відм. одн. (на, при, у) воді, род. відм. одн. піску — І дав. відм. одн. піску, род. відм. одн. перемоги — наз. відм. мн. перемоги; 2) збігом форм, що належать до | різних частин мови, наприклад: справа (діло) — справа j (праворуч), стало (постійно) —стало (форма минулого часу дієслова стати), дав. відм. одн. братові—форма присв. прикметника братові.
Як окреме джерело формування омонімів розглядають також словотвірні процеси, зокрема творення похідних лексичних одиниць від однієї й тієї ж основи за допомо-гою афіксів з різними значеннями, наприклад: заговори-ти-! (почати говорити)—заговорити-2 (впливати на кого-небудь своїм мовленням, відвертати увагу або втом-лювати розмовою); перечитати-1 (прочитати ще раз, по-вторно) — перечитати-2 (прочитати все або багато чо-го-небудь).
За характером тих ознак, що дають змогу констатува-ти наявність відповідного відношення між двома або
f
більшою кількістю слів, розрізняють: 1) лексичні омоніми; 2) омоформи; 3) омографи; 4) омофони.
Лексичні омоніми поділяються на два різновиди — по-вні і часткові. Повним омонімам властиві такі типоло-гічні ознаки: 1) належність до одного лексико-граматич-ного класу; 2) збіг усіх форм, властивих відповідним словам. Відношення повної омонімії характеризує такі випадки, як: секретар-1 (службова посада) — секретар-2 (назва птаха); майка-1 (трикотажна сорочка без рукавів і коміра) —майка-2 (весняний безкрилий жук родини наривникових); крона-1 (верхня частина дерева, Ідо яв-ляє сукупність його гілок) — крона-2 (грошова одиниця у деяких європейських країнах) тощо.
Неповні (часткові) лексичні омоніми — це слова, у яких збігається лише частина форм, наприклад: студія/студії (майстерня живописця або скульптора, ху-дожній або театральний навчальний заклад, кіносту-дія) — студії (навчання, ретельне вивчення або дослі-дження чого-небудь); лицювати (перешивати, перелицьо-вувати одяг: лицюю, лицюєш, лицює, лицюють) — лицю-вати (личити: вживається тільки форма третьої особи лицює, лицюють).
Омоформами називаються морфологічні омоні-ми, що виділяються на підставі звукового збігу і