О м о г p а ф и — це орфографічний тип омонімів, які утворюють слова, однакові за написанням, але різні за звучанням. Відмінність у звучанні зумовлюється різною позицією наголосу як у лексичних омонімах, так і у формах одного й того ж слова, наприклад: деревина (одиничне дерево, пор. також: картоплина, цибулина то-- що) — деревина (матеріал для будівництва та виготов-лення різних предметів); дерен (поверхневий шар грунту, вкритий травою і густо пронизаний її корінням) — дерен (куш або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-

солодкими ягодами; кизил); сага (жанр давньосканди-навського народного епосу) — сага (річкова затока); су-рма (духовий музичний інструмент) — сурма (сріблясто-білий крихкий метал); води (род. відм. одн. іменника вода) —води (наз.— зн. відм. мн. того ж іменника); озера (род, відм. одн. іменника озеро) —озера (наз.— знах. відм. мн. того ж іменника).

Омофони з'являються в таких випадках, коли існують невідповідності між вимовою і правописом. Вони збігаю-ться за вимовою, але характеризуються різним написан-ням: біль (відчуття фізичного страждання) — білль ( англ. bill — законопроект; конституційний акт, напр., Білль про права). Невідповідності між вимовою і напи-санням можливі також у зв'язку з нерозрізненням [е] та [и] в ненаголошеній позиції, як, наприклад: гриби (наз.— знах. відм. мн. Іменника гриб) — греби (наказова форма дієслова гребти); прибляклий (активний дієприкметник мин. часу від дієслова приблякнути) — пребляклий (пре-фіксальне утворення від прикметника бляклий): преглу-хиії (дуже глухий) —приглухий (глухуватий). * Подібно до лексико-семантичних варіантів багатознач-них слів значення омонімів конкретизується у контекстах. У зв'язку з цим Л. А. Булаховський зазначав: «Боротьба з омонімією і в масовій, і в літературній мові ніколи не досягає абсолютних результатів: у всіх мовах, в одних — більше, в інших — менше, залишається значна кількість омонімів, що не стоять серйозно на заваді точному розу-мінню, будучи супроводжувані іншими мовними ознака-ми, здатними забезпечити ясність висловлюваної ДУМКИ, насамперед і взагалі — виразним контекстом... Можлива неясність фразного змісту, залежна від властивих мові усталених у ній омонімів, ...може знайти своє спеціальне застосування в грі словами, дотепних навмисно організо-ваних непорозуміннях, легке розплутання яких дає своєрі-дну насолоду» . У цілеспрямованому використанні омоні-мів,виявляється передусім авторська орієнтація на досяг-нення певного стилістичного ефекту, наприклад: Сумлін-ня — річ тендітна і марка. Вже дехто з нього й пилу не стирає. Маркові Ідо? Є скрипка у Марка. Де хтось би плакав, а Марко заграє; Біднесенький мій ліс, хіба уже пора? А може, ти ще в осені побудеш? Завернеш птиць сріблястого пера, одягнеш листя і звірят побудиш; Все

1 Булаховський Л. А. Вибрані твори: В 5 т. Загальне мовознавство.—К., 1975.—T. l.—C. 432.

Крім полісемії, тобто вживання того самого слова в кількох зна-ченнях, у мові існує ще так звана о м о н і м і я (від грецьких слів homos — о д н а к о в и й і опота — і м ’я), або звуковий збіг двох чи більше різних мовних одиниць, які називаються о м о н і-м а м и. Лексичні о м о н і м и — це такі слова, які своїм звуковим складом однакові, але мають різне значення. Наприклад: Світи ліх-тарик, хлопче мій!(Мал.). Ви лиш пір'їнка в бурнім русі, коли світи біжать вперед (С.). Коси, коса, поки роса (Н. тв.). Розплелася густа коса аж до пояса (Шевч.). У першому реченні слово світи означає дію і є формою другої особи однини наказового способу дієслова світити, а в другому — світи означає предметність і є формою імен-ника світ у називному відмінку множини. Слово коса в першому при-

не значенням; саме тому омонімію -не можна змішувати з багато-значністю cлів.

Проте в сучасній українській мові є й такі слова, що важко ви-значити — багатозначні вони чи омоніми, тобто вони становлять Одно слово, вживане у різних значеннях, або кілька слів з однако-вим звучанням. Таким, наприклад, виступає іменник ручка в речен-нях: Ручка в дитини змерзла і Ручка з пером лежала на столі. Отже, не завжди можна провести абсолютну межу між багатозначністю слів та омонімією. Пояснюється це тим, що омоніми дуже часто виникають вна-слідок дальшого розвитку багатозначності слова. Окремі значення йо-го можуть втрачати зв'язок між собою й усвідомлюватись як самостій-ні, і тоді слово, що їх виражає, розпадається на кілька слів-омонімів.

За походженням омоніми можна поділити на такі групи:

1. Омоніми, які виникли внаслідок збігу звукового складу - слів, різних за походженням, наприклад: ключ (ключ — знаряддя для зами-кання й відмикання і ключ — група птахів у польоті); пара (пара — кількість і пара — фізичний стан води); брак (відсутність чого-не-будь і зіпсована річ); балка (невелика низина на поверхні землі і пере-кладина в якійсь будівлі) та ін.

2. Словотворчі омоніми, тобто такі, які утворились з