3. Омоніми, які виникли внаслідок історичних змін у звуковому складі слова: жати (тиснути) із *жеті < *жьмти і жати (хліб жати) із *жеті < жьнти (порівн. жму із давнього жьму і жну із давнього жьну); слати (слати людей куди-небудь) із сълати і слати (слати постіль) із стьлати.

4. Омоніми, які виникли внаслідок запозичення з інших мов слів з таким звуковим складом, що є вже в даній мові. Так, запози-чений з латинської мови іменник лава, що означає розплавлену міне-ральну масу, яка виливається з вулкана, утворив омонім з давнім українським словом лава, що означає назву предмета, призначеного для сидіння на ньому; слово лад, що означає назву корабельної міри (50 куб. футів лісу або 50 бушелів хліба) і ввійшло в нашу мову з англійської, утворило омонім з давнім українським іменником лад, вживаним у значенні порядок або у c т p і й.

5. Омоніми, які виділилися в процесі розвитку багатозначності слова внаслідок втрати семантичних зв'язків між окремими його зна-ченнями: світ (порівн.: книга вийшла в світ; на уроці вивчали частини світу; уже на світ благословилось, тобто світало), перо (перо птаха і перо для писання)1.

1 Дехто вважає, що між омонімією і полісемією (багатозначністю) немає ніяких зв'язків. Слова, які однаково звучать і різні значення яких історично розвину-

Всі наведені омоніми виступають з однаковим звуковим складом у початковій граматичній формі, яка є формою однієї й тієї ж частини мови. Такі омоніми називаються простими, або л е к c и ч -н и м и.

Але в українській мові відомо багато й таких омонімів, які ви-никли внаслідок збігу звукового складу граматичних форм різних частин мови. Наприклад: клич —друга особа наказового способу дієслова кликати і клич — іменник чоловічого роду в називному від-мінку однини (Клич дітей до столу і Хай же наш клич на поля снігові лине, єднає родину велику — P.); дзвінка — родовий відмінок од-нини від іменника дзвінок і дзвінка — прикметник жіночого роду у називному відмінку однини (Хлопець не може дістатися до дзвін-ка і Цвіте Черепа Україна, де хвиля в берег б’є дзвінка С.) сві-тило— іменник середнього роду в називному відмінку однини і дієслово минулого часу в формі середнього роду (Поезії ясне світило, з тобою жить, тебе любить! Понад сто років ти світило і будеш вічно з нами жить — Т.); ніс— іменник і ніс — дієслово (Ніс у Василька поси-нів від холоду і Василько ніс відро води); мати — іменник і мати -інфінітив (Погана та мати, що не хоче дітей мати — Н. тв.); долі — іменник жіночого роду в родовому відмінку однини й долі — прислів-ник місця (Ой, скажи, дай пораду, як прожити без долі?.. Як одрізана гілка, що валяється долі — Л. Укр.); поза — іменник і поза — прийменник (Його поза, проста і велична, всім нам подобалася і Поза хатою ріс густий вишняк — Н.-Лев.)

Омоніми, в яких збігається звучання різних граматичних форм, називаються поxідними, морфологічними , або омо - фоpмами

До третього типу належать лексико-граматичні омо-німи, які виникли внаслідок поступового переходу слова з однієї частини мови в іншу без будь-якої зміни його звукового складу, на-приклад: Коло млину, коло броду два голуби пили воду (Н. тв.) і Діти стали в коло. Учень накреслив на дошці коло. У першому ре-ченні слово коло є прийменник, що виник з іменника коло, а в другому й третьому реченнях слово коло зберегло значення іменника,

У сучасній українській мові існують і такі слова з різними зна-ченнями, що пишуться однаково, але мають відмінність у вимові. Вони називаються омограмами, або омографами. На-приклад: дзвони — дзвони, коса - коса, жила — жила, замок - замок, прийми — прийми), обід (колеса) — обід. Відмінність їх вимови зв'язана з різним наголосом, що іноді впливає й на виникнення особ-ливостей у вимовлянні ненаголошених голосних: приклад — приклад.

Якщо слова однаково звучать, але по-різному пишуться, то вони називаються омофонами: ліхтар погас — пішла по гас; по-три руки — за кожним столом сиділо по три учні. Я уздрів, поба-чив — сонце і здалося, мені — сон це! (Ус.).

Омографи і омофони утворюють групу слів, які звичайно нази-ваються неповними омонімами.

Значення омоніма розкривається тільки у фразі. Наприклад, не відомо, що саме означає дієслово топити, якщо його вжити ізо-

нами (Авт.)

nac — від нас). В Інших сполученнях вони антонімів можуть і не утво-рювати (Дівчині ця хустина до лиця — Забери свої руки від лиця).

Одним з найбільших наочних видів словесної виразності є зіставлення, або порівняння, понять. Порівнювати їх можна як за подібністю, так і за протилежністю. Особливо підсилюється висловлювана думка і стає виразною, яскравою та дохідливою до читача або слу-хача при зіставленні понять, протилежних своїм значенням. Отже, антоніми допомагають точніше й виразніше оформити думку, тому їх широко використовують у науковій, публіцистичній і художній літературі. Наприклад:

Історія всіх суспільств, що існували до цього