Семантика кольору у структурі поетичної метафори

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………1

Розділ І Метафора. Історія дослідження. Проблема функціонування метафор ……………………………………………………………………….... 4

§1 Когнітивний аналіз метафоричних перенесень ……………………... 4

§2 Розуміння метафори: психологічні моделі …………………………...6

§3 Концептуальні основи метафори ………………………………….…. 7

§4 Аксіологічний аспект метафори ………………………………….….. 8

Розділ ІІ Семантика кольору ………………………………………………….10

§1 Структура лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору ...………………………………………………………………………...10

§2 Значення слів у структурі поетичної метафори ……….……………11

Розділ ІІІ Метафора із структурним компонентом кольороназвою ...………13

§1 Функціонування метафори у збірці поезій Б.І.Антонича “Зелена євангелія” …..……………………………………………………………………15 §2 Особливості функціонування метафори із компонентом кольороназвою у поезіях Л.Стафа …………………………………………….

§3 Порівняльний аналіз метафоричних перенесень у поезіях Л.Стафа та Б.Л.Антонича…………………………………………………………………….17

Висновки…………………………………………………………………..19

Література…………………………………………………………………21

Вступ.

Таємниця метафори приваблювала до себе великих мислителів – від Арістотелядо Руссоі Гегеля, далі – до Є.Кассірера, Х.Ортегі-і-Гасетта та багатьох інших.Про метафору написано багато наукових праць. Про неї говорили не тільки вчені, але й самі її творці – письменники, поети, художники, кінематографісти. Вивчення метафори стає інтенсивнішим, охоплюючи різні сфери – філософію, логіку, психологію, психоаналіз, герменевтику,, літернатурознавство, літ. критику, семіотику, риторику, різні школи лінгвістики.

В останні десятиліття центр тяжіння у вивченні метафори перемістився з філології (риторики,стилістики, літературної критики) в область вивчення практигного мовлення і в ті сфери, що звернені до мислення, пізнання і свідомості, до концептуальних систем і, нарешті, до моделювання штучного інтелекту.

Поширення метафори в чисельних жанрах художнього, наукового і розмовного мовлення змушувало авторів звертати увагу не стільки на естетичну цінність метафори, скільки на її утилітарні переваги. Р.Хофман – автор досліджень з метафори – писав: “Метафора исключительно практична. […] Метафора, где бы она нам не встретилась, всегда обогащает пониманием человеческих действий, знаний и языка” [Hoffman, 1985, 327]

Ще Арістотель говорив так про метафору: “Метафора состоит в присвоении предмету имени, принадлежащево чему-либо другому; перенос осуществляется либо от рода к виду, либо от вида к роду, либо от вида к виду, либо по аналогии”. [Аристотель. Поетика,1457].

Про необхідність відокремлення метафори і метаморфози писав у свій час В.В.Виноградов: “В метафоре нет никакого оттенка мысли о превращении предмета. Наоборот, “двуплановость”, сознание лишь словесного приравнивания одного “предмета” другому – резко отличному – неотьемлемая принадлежность метафоры”.

Х. Ортега-і-Гассем, розглядаючи метафоричні моделі пізнання, зазначав: “От наших представлений о сознании зависит наша концепциямира, а она в свою очередь предопределяет нашу мораль, нашу политику, наше искуство. Получается, что все огромное здание Вселенной, преисполненное жизни, покоится на крохотном и воздушном тельце метафоры”. [Ортега-и- Гассет 1990, 77 ].

Е.Кассірер “відштовхувався” від ідеї цілісності людської свідомості, що об’єднує різні види ментальної діяльності.У мові, стверджував Кассірер, відображені як логічні, так і міфологічні форми мислення. Рефлекси міфологічних уявлень про світ він шукав у метафорі, в яку включав метонімію і синекдеху. [ Кассірер 1990 ]. Він розрізняв два види ментальної діяльності: метафорична (міфопоетична) діяльність і дискурсивно – логічне мислення. Дискурсивно – логічний шлях полягає у ряді поступових переходів від окремого випадку до більш ширших класів.

На противагу дискурсивного мислення метафоричне “освоєння світу” має зворотню спрямованість: якщо дискурсивне мислення екстенсивне, то міфологічна і мовна концептуалізація дійсності інтенсивні; якщо для першого характерна кількість, то для двох інших якість.

Лінгвісти добре знайомі зметафорами, що пояснюють природу мови та її одиниці. Компаративісти запропонували метафори мовних сімей і мовної спорідненості; для структурного мовознавства основою була метафора рівневої структури; для генеративістів – метафора мови як породжуючого джерела. Зміна наукової парадигми завжди супроводжується зміною ключової метафори, що народжує нову аналогію.

Ми у своїй роботі теж досліджуємо метафору. Завдання даної роботи:

а) методом суцільної вибірки виписати метафори перенесення зі зб. Леопольда Стафа “Ze struny na Strune” і Б.-Л. Антонича “Зелена євангелія”.

б) проаналізувати функціонування типів метафоричних перенесень у збірці поезій Л.Стафа “Ze struny na struny” і “Зелена євангелія” Б.-Л, Антонича.

Мета даної роботи:

визначити палітру барв, при допомозі яких створені метафоричні перенесення у поезіях Л.Стафа (збірка “Ze struny na struny”) і Б.-І. Антонича (Зелена євангелія”).

Матеріали даної роботи можуть бути використані при читанні семінарів із семантики, лексикології, лінгвістичного аналізу тексту.

Матеріал нашого дослідження – збірка поезій видатного польського літератора Леопольда Стафа “Ze struny na struny” – Krakow, 1980р. і укр. поета Б.-Л. Антонича “Зелена євангелія” – К.-93р.

Структуру роботи становить вступ, три розділи, висновки та список використаної літератури.

Уданій роботі ми будемо використовувати наступні методи:

Розділ І Метафора. Історія дослідження. Проблема функціонування метафор.

§1 Когнітивний аналіз метафоричних перенесень

Інтерес до метафори з боку когнітивної науки пов’язаний з уявленням про неї, як про явище, що відтворює базовий когнітивний процес. На думку прихильників когнітивного підходу, зокрема Дж. Лакофора і М. Джонсона, основну роль у наших повсякденних семантичних висновках відіграє аналогія. З цієї точки зору, метафора є мовним відображенням важливих аналогових процесів.

На думку Дж. Лакофора і М. Джонсона: “Метафора використовується для того, щоб збільшити знання про невідому сферу, шляхом переносу додаткової інформації із вже відомої” [Lakoff, Johnson 1980].

Проведені Дж. Карбонеллом емпіричні дослідження показали, що в процесі метафоричного перенесення інваріантними рідко заміщається конкретні елементи чи характнристики, а частіше – схеми і правила. Запропонована Дж. Карбонеллом когнітивна модель метафоричного перенесення дозволила сформувати принципи відбору характеристик, що не переносяться.

Треба враховувати, що даний підхід зумовлює перенесення від одних чітко структурованих сфер до інших. Ця модель не містить також такого важливого елементу утворення метафор як формування структури первинного метафоричного вираження. Існує теза, що