В оцінному значенні, як відомо, можна виявити два аспекти: об’єктивний, що базується на, власне, якостях об’єкта, і суб’єктивний, пов’язаний зі ставленням суб’єкта оцінки до об’єкта. Із суб’єктивним аспектом оцінки співвідносяться і додаткові значення, що можна пов’язати із загальними якостями “ефективності”.6 Ці два аспекти виявляються і в оцінних метафорах.

Отже, оцінне значення – це значення, що, як правило, виникає для задоволення потреби формування певної думки, закріплення результатів процесу осягнення дійсності, для називання нового. Однак оцінність переносно вжитих виразів має неоднаковий ступінь виразності та загальнозрозумілості. Це здебільшого залежить від контексту.

У метафорі можуть набувати оцінного змісту слова, незалежно від того, мають чи не мають вони оцінку конотацію у вихідних значеннях. В основі концептів, що визначають оцінний зміст у метафорах, лежить ціннісна картина світу і семантика одиниць мови у їх взаємодії.

__________________

5 Арутюнова Н.Д. Лингвистика и поетика. – М., 1979. – с.147-173

6 Вольф Е.М. Цит. вид. - с. 61

Розділ ІІ. Значення слова у структурі поетичної метафори.

Семантика кольору.

Лексика на означення кольору традиційно використовується в поетичній мові як у первинному, так і в похідному значеннях. Кожен художній стиль має свою кольорову гаму, що відрізняє його від інших стилів.

Колір у поезії часто виступає основним компонентом метафоричного образу. Кожен колір в поезії має свою силу експресивності. Усталеністю відзначаються в поетичній практиці прикметники на означення кольору синій,фіолетовий,блакитний, що часто сполучаются з іменниками небо, зорі.

Співвідношення «реального» і метафоричного осмислення кольору може визначатися лише для даного контексту. Переважно всі епітети побудовані на семантицікольору, вживаються у поетичному контексті, набуваючи вторинного метафоричного змісту.

Для створення метафоричного образу поети послуговуються генітивними структурами – такими, де семантика кольору сама сприймається як предмет і може стати поряд із іншими предметами.

Наприклад: «олійна зелень» («Ідольські ночі» Б.-І. Антонича).

Аналізуючи симантико-стилістичне навантаження прикметника золотий у сучасній поезії, відзначимо переважання не прямих асоціацій з кольором золота, а вживання загального позитивного емоційного змісту якогось явища.

Гама кольорів, що виявляє індивідуальну манеру поета, розширює сполучуваність загальновживаних слів, збагачує їх лексико-семантичну структуру. Метафори, побудовані на багатозначності кольорової гами, викликають найнесподіваніші асоціації.

«У поетичній мові абстрактність або нереальність предмета переплітається з конкретною реальністю інших предметів».1

________________

1 Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціон. лексики. – К. – 1983. – с.7

Втрата значення кольоровості у кольороназвах і набуття ними іншого значення нерідко пов’язане із стилістичним прийомом контрасту, коли в одному контексті протиставлено світлі і темні кольори.

Конкретні предмети з характерними кольоровими ознаками можуть називатися також абстрактними іменниками кольору. Наприклад:

зелень – «рослинність»;

Отже, прикметник зелений виступає здебільшого вконтекстах, які передають враження від зорового сприймання явищ.

Поетика кольору – явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку і зіставленні смислів.

Дієслівні форми поширюють семантичний обсяг назви кольору і збагачують його різними стилістичними нюансами. До таких форм часто звертаються сучасні поети.

Р.Токаревський у своїй книзі зазначає: “Wњrуd podstawowych nazw barw chromatycznych cztery okreњlania kolorystyczne wyrуzniaja sie szczedуlnie wysoka pozycia w hierarchii barw. W polszczyџnie jedynie dla czerwonego, zуltego, niebieskiedo i zielonego udalo sie, odnaleњж prototypowe wzorce barwy”2

Дієслівні ж форми поширюють обсяг кольороназви і значно збагачують їх.

На семантиці кольору побудований епітет «сизокрилий». Метафоричне словосполучення сизий вітер характерне саме для поетичного мовлення.

Значення кольору має і прикметник русявий. Якщо у словосполученні русявий дощ ще можна відзначити сему кольору, то, поєднуючи його зіменинниками день, вечір, цей прикметник нейтралізує значення кольору і вживається тільки з позитивним оцінним емоційним змістом.

______________

2 R. Tokarski Semantyka barw we wspуlczesnej polszezyџnie. – Lublin. –1995. – s.174

У поезії велику роль відіграють поняття, які можна віднести до кольороназв умовно. Це назви джерел світла (сонце, місяць,зірки,веселка,блискавка). Названі понаття використовуються як здорові образи, вони є основою для створення складних метафор. Наприклад: «небо зорями цвіте», «холодні зорі».

До семантичної групи кольороназв зараховуємо й такі означення: ясний, світлий, осяйний, світловидний, засмаглий,загорілий. Їх семантика перетинається із значенням кольору-різних відтінків світлого і темного, які функціонують на основі зорового сприймання, зорових асоціацій.

За кольоровим тоном формуються групи, що називають кольори червоний, жовтий, синій, зелений. Властивість світлоти кольору відоюражується в диференціації кольорів одного тону (червоний,малиновий, рожевий,вишневий). Жовтий порівняно з червоним означає світлішийколір. Різниця щодо світлоти кольорів передається і формальними засобами: до кожного прикметника на позначення кольору можуть приєднювати означення яскравості (світло-, темно-). Наприклад: світло-зелений, темно-синій.

Насиченість кольору формально відображається у тому, що до кожного прикметника з симантикою кольору можуть приєднюватися означення насиченості (густо-, бліда-). Наприклад: густо-червоний, блідо-жовтий.

У поетичному мовленні активізуються складні кольороназви з компонентами прозоро-, зоряно-, багряно-.

Якісні прикметники на означення простих кольорів часто набувають символічного змісту. Світлі та яскраві кольори при переносному вживанні виражають радість, приємні емоції, настрої, а темні - передають важкий стан, гнітюче почуття.

Розділ ІІІ. Назви кольорів та метафори з їх використанням.

§ 1. Метафора і кольороназви у поезіях Б.-І. Антонича.

Кожен поет володіє власною, притаманною лише йому, манерою написання та створення поетичних образів.

Часто поети використовують певну кольорову гаму для створення неповторних поетичних метафор, для певної диференціації своїх творів серед багатьох інших.

Для нашого дослідження ми обрали одну поетичну збірку Б.-І. Антонича – “Зелена євангелія”.

У даній збірці автор використовує прикметник червоний, поєднуючи його з різноманітними поняттями. Прикладами можуть стати: “сім червоних весел”, “брудно-червоне тісто грязі”. Ці приклади являються поетичними (розгорнутими) метафорами, які