Наступний колір (білий) належить до ахроматичних кольорів. Це доволі частотний колір у поезіях поета. Він так проявляється у поезіях автора: “білий схід” (блідий схід сонця); “білі села” (заметені снігом); “зоря аж біля” (дуже ясна, світла).

Цей колір, на нашу думку, автор використовує для надання своїм образам позитивного забарвлення.

Зелений колір являється домінуючим у збірці “Зелена євангелія”. При допомозі кольороназви автор створює насичені образи.

Наприклад: “зелений дим”

“свічки зелені” (на деревах);

“душа зелена” (молода);

“монет зелених листя”.

Останній приклад являє собою метафору-речення, розгорнута (поширена).

Серед варіантів кльороназв із синьою барвою є складний прикметник сріблясто -синій (сніг сріблясто-синій), що несе ознаку недостатності. Тут автор ніби натякає на синюватий відтінок снігу.

Серед хроматичних кольорів поет використовує і жовтий колір. Наприклад: “жовті квіти людські”, жовте полум’я”, барву автор поділяє ознаками позитиву і світла ,вфід чого образи стають експресивно насиченіші. Тим самим створюються нові метафори, які є семантично оновленими через нову, сполучуваність і розширення метафоричного контексту. Метафора-словосполучення “жовті квіти людські” показує, що автор прагне показати позитивні емоції з допомогою жовтого кольору.

Метафора-речення “роса на сивих квітах” утворена при допомозі прикметника “сивий”. Поетичною традицією позначене вживання прикметникового означення “сивий”, що містить пряму вказівку у такій сполучуваності: сиве небо, сиві тумани. Б.-І. Антонич подає нові можливості використання даної барви. Метафора “роса на сивих квітах” несе ознаки суму, розпачу, жалю.

У поетичних словниках активністю відзначається прикметникове означення “срібний”, що має позитивну оцінку семантику (“срібний мур”, срібне військо”, срібний лій”). Даний колір несе ознаки легкості і сили одночасно . Автор робить спробу поєднати різні поняття, які раніше ніхто поєднувати не намагався.

У поетичній збірці “Зелена євангелія” доволі частотним є використання кольору золота. Ця кольороназва має яскраво виражений позитивний характер. Наприклад: “поволока з золотого клею”, “золота бляха”.

Блакитний колір у збірці несе як традиційний зміст (“блакитні краєвиди”), та і новаторські нашарування у значенні (“ягоди блакитні”).

Отже, метафори у збірці “Зелена євангелія”, побудовані на багатозначності кольорової гами, викликають найнесподіваніші асоціації. Поет часто зіставляє різноманітні поняття, тим самим створюючи новаторські поетичні образи.

§ 2. Особливості функціонування метафори із компонентом кольороназвою у поезіях Л. Стафа.

Спроба класифікувати кольороназви у поезіях Леопольда Стафа вимагала попереднього вивчення його творів. В поезіях автора прикметникові метафори зі значенням кольору побудовані на зорових відчуттях.

Прикметник “червоний” традиційно об’єднює різні поняття. Проте, Стаф по-своєму розгортає семантичне значення червоної барви. Наприклад: “czerwone dachy” (передають саме зорове сприйняття кольору); “rudoczerwone lasy wieczorne” (тут не лише зорові ознаки, але й барви настрою ліричного героя). Метафора-речення “rudoczerwone lasy wieczorne” справді є осоюливою і новаторською. Створюючи її, автор чудово використав червоний колір, утворивши складний прикметник “rudoczerwony”.

В одному синонімічному ряду з прикметником “червоний” виступає епітет “рожевий”, який мало використовує Леопольд Стаф.

У творчості поета метафор із кольором золота є доволі багато. Наприклад: “w zloty sercu” (у значенні “доброму”, “щирому”); “lan zloza zloty”; “zadiel zloty”; “ro morzu zlota”.

Дуже яскравим є використання прикметника “золотий” у сполученні з іменинником “повітря”. Таке нетрадиційне поєднання кольору і абстрактного понаття “мудрість” раніше не зустрічалося у польській поезії (“w powietrzu madro-zlotym”).

Метафора-речення “lisci opadlych zlote dymani” передає не лише ніжність, але і м’якість листя.

На відміну від ніжності та ясності золота, колір срібла у поезіях Л. Стафа несе ознаку холоду і загостреності предмета. Наприклад: “tysiacen srebrych nozyc”.

У своїх творах поет доволі часто використовує і ахроматичний білий колір. Стаф створює несподівані, нові образи здопомогою даної барви. Наприклад: “obloki sa tak biale”; “biala wapna rzeka”; “szered biala znakow”.

Стосовно чорного кольору, то в його семантичній структурі прийнято виділяти три групи значень.

Перша група має непохідне значення “кольору вугілля” (“skrzydl ozarne parasole”).

Друга група має метафоричні переносні значення: “брудний” і “побутовий-фізично важкий”. Таких прикладів ми в поезіях Л.Стафа не відшукали.

Третя група утворена значеннями оцінного характеру і має значення “безрадісний” і “важкий”. Поет, як приклад цього значення, створив таку метафору-речення: “owinac sie czarna cisza”.

Якісний прикметник “зелений” теж використовував Л.Стафа у своїх поетичних творах. Наприклад: “zielonym brzediem”; “za skola. ktora mchem zielona”. Ці приклади ілюструють семантичне значення, побудоване саме на зоровому сприйманні цього кольору.

§3 Порівняльний аналіз метафоричних перенесень у творах Л.Стафа та Б.-І. Антонича.

Розглядаючи поетичні твори Л.Стафа та Б.-І. Антонича, ми зробили спробу диференціювати деякі відмінності у використанні обома цими поетами назв кольорів, а також синтезувати те спільне , що об’єднує їх у створенні поетичних метафор із значенням кольору.

Так, нами простежено часте використання обома поетами назви червоного кольору. Але, якщо Б,-І. Антонич використовує цю барву у нетрадиційному об’єднанні, то метафори Л.Стафа (“czerwone clachi”; “rudoczerwone lasy wieczorne”) мають більш нейтральне значення. Антонич же створює своєрідні сполучення: “червоне слово” (у значенні “гучне”, “дзвінке”), “сім червоних весел” тощо.

Спорідненим, також, є використання обома авторами білого кольору. І Л.Стаф, і Б.-І, Антонич надають природності й відкритості кольороназвам білого кольору. Порівняймо: “дарма зоря аж біла”, “білі села” (Б.-І. Антонич “Зелена євангелія”) і “obloki sa tak biale”, “biala wapna rzeka” (L.Stafa “Ze struny na struny”).

Приклади використання жовтої барви зустрічаємо лише у деяких творах Б.-І. Антонича (напр.: “жовті квіти людські”), а Л.Стафа не звертається до назв цієї барви у своїх поезіях.

Отже, можна підсумувати, що у збірці Б.-І, Антонича “Зелена євангелія” автор використовує таку палітру барв:

Зустрічається