2.2. Словесні символи-міфологеми

Язичницька міфологічна символіка ґрунтувалася передовсім не сприйнятті явищ і предметів у їхньому безпосередньому, а не в опосередкованому - через слово, образ, знак - вираженні.

Як зазначає В.Шевчук, породження людської фантазії цікавлять нас "як дивовижний і глибокопоетичний світ, художнє узагальнення, як витвори народної фантазії, і образи цього світу входять в нашу свідомість не як категорія реальна, а як категорія естетична" Шевчук В. Мислення дерево. - К., 1989. - с.180.. Сучасне прочитання образів-міфологем нерідко призводить до виділення своєрідних новоутворень, що виникли на їх грунті, - словесних символів - міфограм. Збереження міфотворчих засад у народних казках, легендах, переспівах підтримує традицію і водночас сприяє дальшій символізації міфологем.

У символічно-образних значеннях, що беруть початок в українській демонології, первинно-тотемічний зміст поступово зникав, проте його залишкове нашарування виявляє себе з більшою або меншою прозорістю. В той же час власне образне переосмислення старих погляді і переконань наклало на слова, що позначали демонологічні сили, семантичні ознаки, які перевели їх в інше коло понять - символічних.

Отже, демонологічні постаті і образи - символи - категорії неідентичні; слова на позначення міфологічних істот пройшли семантичну трансформацію, яка й визначила даний розряд слів-символів.

Так, образ-символ русалка, за повір'ям, - водяне божество. Їх уявляли молодими вродливими дівчатами (найчастіше з риб'ячими хвостами), що живуть у кришталевих замках під водою. Саме слово-поняття русалка пов'язується із стародавнім святом на честь сонця - русаліями. За давніми уявленнями, у ці дні загублені душі померлих виходили із води, лісу і з поля, аби зустрітися з живими.

Виспівує та щебече,

Поки місяць зійде,

Поки тії русалоньки

З Дніпра грітись вийдуть

За сучасними уявленнями, русалка - чарівниця, спокусниця, загадкова, ваблива жінка. У цій особі переплелися риси милої дівчини і згубниці, позитивного й негативного в жіночій натурі. Вона викликає почуття страху, пересторони; співчуття:

Пливи, пливи, моя доню,

Дніпром за водою.

Та випливи русалкою

Завтра серед ночі ...

Образ-символ русалка пов'язаний із символом води (забуття, небуття, смерті), звідси ідея її згубності, невблаганності. Водночас русалка із її ніжністю, палкістю сприймається як носій щастя, кохання, отож почуттів добрих, радісних.

Чіткої межі між русалками й людьми немає. У "Причинній" русалки – це дівчата, "малії діти" з трагічними долями.

Аж гульк - з Дніпра повиринали

Малії діти сміючись.

"Ходімо гріться", - закричали. -

Зійшло вже сонце!

Споконвічне існування русалок є реально-фантастичним, а найстрашнішим, жахливим, трагічним у їхньому "родоводі" є те, що привело їх туди з людського середовища. Ганна з "Утопленої" - позашлюбна дитина багатої вдови, яка перетворилася у русалку, і закоханий у неї рибалка-самогубець після смерті поводиться так, як і за життя. "Нічого специфічного, "русалчиного" нема в Ганнусі (хіба що вона весь час чеше довгі коси), "рибалонька кучерявий такий же закоханий і соромливий, мати і за життя була, як відьма"?

Таким чином, реальне й нереальне ніби трансформується одне в одне. Русалки - це утоплениці, нехрещені діти, якими знехтували "злі" люди, бо суспільство не приймає таких дітей. З одною боку, русалки-образи, витворені уявою, з другого - це загублені життя сиріт. А це вже - земна реальність. Отже, витоки фантастичного, неймовірного, казкового поет шукав у реальному світі.

Слово-символ русалка включає компоненти - "нещастя", "згуба", "сум", "забуття", "чари", "привабливість", "дівочість".

Образ відьми в народному уявленні - це символ злодійства, чародійства, зловмисності. Відьмою називають не лише ту, яка має хист до чаклунства, а й особу жіночої статі із лайливим характером, недоброю вдачею, інколи - некрасиву жінку взагалі. Переосмислений образ відьми - це і вільна, незалежна жінка; та, що не прислуховується до людського наговору. Ставлення до відьми як до носія не лише зла, але й позитиву спостерігається і в Європейській традиції, пор.: "Відьма", мудра жінка, втілює в собі руйнівні і добрі сили?

Се не мара.

Моя се мати і сестра.

Моя се відьма, щоб ви знали

Люде добрі і розумні

Добре її знали.

А все-таки покриткою

І Відьмою звали.

Основні компоненти символічного значення - "злодійство", "зловмисність", "чаклунство", "потворність", "вільність", "чвари".

2.3. Біблійні слова-символи

Біблійна символіка в силу її історичного походження, своєрідного поєднання в ній образно-символічних систем різних народів, очевидно, не могла безпосередньо перетворитися у власне національну символіку, хоч і впроваджувалася у свідомість народів християнського світу віками. Однак не можна применшувати вплив християнства на формування символіки християнських народів, вироблення власне національних рис у системі біблійно-образного сприйняття світу, як не можна недооцінювати зворотний процес - позначення давньої міфології, накладання її образів на християнську символіку.

Переосмислюючись в українському мовному оточенні під впливом етнолінгвістичних чинників, способу життя, традицій, старовинних вірувань, біблійні символічні назви наближались до повсякденного побутового, усно-розмовного, фольклорного вживання.

Водночас вихідне значення власне біблійно-богословських символічних назв залишається визначальним; інша річ, що в народному вжитку вони частково трансформуються, змінюються в часі і просторі, набувають рис буденності. так, біблійне слово-поняття ангел у значенні "посланець, вісник Бога", переосмислюючись, несе ідею досконалості, довершеності. У загальновживаній мові слово-образ ангел (янгол) набуває значень:

захисник, заступник (бідних, скривджених тощо);

красива, добра, лагідна людина (переважно жінка, дитина):

Всіх простила, всіх любила

І мов над землею

Святим ангелом літала,

Так їй легко стало.

3) зменшувано-пестливе ангелятко, ангеляточко - невинне дитя і под.:

Отож і спить собі дитина,

Мов ангеляточко в раю.

І на єдину свою

Та мати дивиться і плаче

Тихенько-тихо. Ангел спить,

То щоб його-то не збудить.

То й не догледіла.

А воно, як ангелятко,

Нічого не знає ...

Узагальнені компоненти символічного значення - "захист", "мир", "злагода", "милосердя", "невинність", "краса", "доброта".

До біблійних назв-символів відносяться слова, що позначають осіб