Слово храм у переносному значенні - місце, яке викликає почуття піднесеності, високості, краси. Слово-символ храм передає образ-ідею святості, духовності.
Спродались, Во храмі помолились богу
І веселенькі у дорогу
Додому рушили вночі ...
Дивлюся, мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми божі, ніби з самим
Богом розмовляють
Основні компоненти значення - "величність", "віра", "святиня", "духовність", "краса", "піднесення", "чистота".
Слово голгофа трактується в словниках, як місце страти (від назви гори Голгофа в Єрусалимі, де відбувалася страта). У символічному значенні - це всепробування, страждання (пор. мій хрест) переважно в поетичній, піднесеній мові:
Пішла тинятись попідтинню,
Аж поки, поки не дійшла
Аж до Голгофи.
Задзвонили в усі дзвони,
І повели Гуса
На Голгофу у кайданах.
І не стрепенувся ...
І главу його честную
Терном увінчали?
І вивели з злодіями
На Голгофу-гору;
І повісили меж ними -
За що?
Компоненти символічного значення - "випробування", "страждання", "муки".
2.4. Космогонічні слова-символи
Із давніми язичницькими уявленнями наших предків пов'язаний культ космогонічних (астральних) предметів і явищ - землі, сонця, місяця, зірок, неба, зорі тощо.
Земля для українця - передовсім годувальниця, надія на порятунок у скрутну годину. Це і божеська милість, і ідол, і підвалина життя, стрижень єства людини, і мати, і страждальниця. Звідси визначення землі - свята, рідна, мати. Символічне значення слова земля - життєдайна, всеплодюща, те, що надає сили, натхнення; це втілення ідеї добра, правди, справедливості.
1. Земля плаче у кайданах,
Як за дітьми мати ...
2. Земля чорна копитами
Поорана, поритая;
Костьми земля засіяна,
А кров'ю политая
Земля, як мати. Вона терпить все, що на ній діється. Рідна земля, як той Антей, надає сили людині в її постійній боротьбі за своє самоутвердження, подолання життєвих перешкод і труднощів.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі
До землі припадають скривджені за допомогою, земля приймає в своє лоно померлих. Вона - мати для всіх.
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила;
Промовила: "Не вернуся!
В далекому краю
В чужу землю, чужі люде
Мене заховають ..."
Символічне значення слова земля включає компоненти "життя", "плодючість", "сила", "народ", "рід", "мати", "загибель".
В уявленнях українців зберігаються замішки культу Сонця як життєдайної сили; на сонце молилися, з ним пов'язували надії на врожай, добробут. Сонце сприймається як вияв Божої благостині.
У сучасному сприйманні сонце усвідомлюється передовсім як джерело життя, радості тощо; що-небудь світле. Звідси слово сонце виступає символом щастя, злагоди, чогось хорошого. Із сонцем пов'язуються піднесений настрій, позитивні емоції.
Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє ... лани, гаї, сади!..
В творчості Т.Шевченка сонце символізує кращі прояви людського життя, воно веселеє і навіть святеє. Але водночас поняття сонця містить відчуття грізної сили, це вже образ не раю, а пекла. Пор. звернення до сонця:
1. Спали мене на самоті,
Або не грій і не світи.
2. Сиротині сонце світить
(світить, та не гріє) -
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу.
3. Попрощалось ясне сонце
З чорною землею ...
4. Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям, і землі моєї
Туги-нудьги не розвело.
Компоненти символічного значення - "тепло", "світло", "добро", "злагода", "врожай", "надія", "щастя", "гнів", "грізна сила".
Місяць зберігає у народній свідомості залишки давніх уявлень про нього як про "Божу силу", що визначає життя і смерть людини. Здавна до місяця зверталися з проханням допомогти в коханні, у подоланні хвороб, відвернути біду тощо.
Місяць в українців - добрий знак, показник сприятливих обставин. Місяць - образ-символ добра, щастя, долі. До місяця звертаються як до живої істоти:
Місяченьку!
Наш голубоньку!
Ходи до нас вечеряти.
За давньою українською традицією, світлий місяць - це батько, господар, світла зоря - рідна мати, отож із цими образами пов'язувались уявлення про найбільш близьких, рідних людей.
Про місяць як живу істоту неодноразово писали українські митці слова.
Слова-образ місяць несе і інші символічні значення: він зазначає дорогу, чекання милого, передчуття змін:
Місяцю мій ясний! з високого неба
Сховайся за гору, бо світу не треба;
Страшно тобі буде ...
Сховайся за гору;
Сховайся, мій друже, щоб не довелось
На старість заплакать ...
Місяць часто називають блідим, білолицим, круглолицим, червоним.
1. І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав ...
2. Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций
Біліє місяць; люде сплять,
І титар спить ...
Із-за лісу, з-за лиману,
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє.
...І дивиться як над горою
Червоний місяць аж горить,
З-за хмари тихо виступає
Основні компоненти символічного значення - "щастя", "доля", "добро", "кохання", "тайна", "дорога", "чекання".
Зірка - небесне тіло, якому теж надавалися магічні властивості. Здавна зірка усвідомлювалася як носій чиєїсь душі; із смертю людини її зірка згасає.
Розглядаючи зірку, як "свічку душі", українці природно називали зіркою, зорею кохану, близьку людину, порівнювали з нею дівочі очі.
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю,
Щодень божий умивали ...
Увечері, мов зоря тая,
Марія з гаю виходжає Заквітчана.
Зірка набрала в поетиці Шевченка великого розповсюдження. Зірки це не лише краса небосхилу, що впливає на уяву людини, це також таїна, яка відчувається за їх мерехтінням. Зірки, що сяють на нічному небі, ніби вказують на велич Творця. Появу Хреста на землі було оголошено трьом мудрецям зі Сходу через появу зірки. Існує переконання, що зірки є символом створеної Богом гармонії космосу, яка виявляється для людини у циклі знаків Зодіака. Такі зірки символізують суд Божий.
У Шевченка стрічаємо й образ вранішньої зорі зі значенням зірки:
... Моя зоре досвітняя,
Єдиная думо ...
Так ти, моя зоре,
Просіяєш надо мною,
Ніби заговориш,
Усміхнешся ...
Спасибі зіронько!..
Моя зоре вечірняя!
Я буду витати
Коло тебе і за тебе
Господа благати!
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
У символічному значенні зірка, зоря