Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засівала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило...

Лягла спочить... "Думи мої..."

У поемі "Кавказ" за допомогою метафоричного образу волі Шевченка в саркастичному плані змалював криваву загарбницька колоніальну боротьбу царизму проти кавказьких народів, досягши високої художності та великої емоціонально-викривальної сили:

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю,

Та й цькуємо.

Такі ж образи волі-слави, закутої в кайдани, що символізують поневолення народних мас, зустрічаємо і в народній поезії. Використовуючи народнопоетичні образи, Шевченко розширює і поглиблює їх зміст: в могилах похована воля, їх охороняє кріпосницький лад, самодержавство ("орел чорний" - символ соціального і національного гніту), проте вони нишком у полі говорять з вітрами про волю; їх розмову підслуховують кобзарі і розповідають людям.

Летів орел через море

Та й вітра питає:

- Ти, вітре буйнесенький,

Ти далеко буваєш, -

Чи не видав, вітре,

Козацької слави?

- Хоч не видав, так слухав:

Вона тепер в темному лузі,

Лежить на широкому возі,

Мачугами зв'язана, звита,

Бичвою обвита,

Та й рублем прибита.

Образ могили дуже поширений також у творчості українських романтиків, особливо в поезії Метлинського. Але у Шевченка його функція зовсім інша, ніж у романтиків, які, ідеалізуючи минули, скорбно зітхали над залишками гетьманщини. Поезія Шевченка, на відміну від творів романтиків, є виявом боротьби поета за вільне життя українського народу.

За допомогою метафоричних алегорично-символічних образів могили Шевченка з великою емоціональною силою розкривав колоніальну політику царизму на Україні: Так, у поезії "Розрита могила" поет створив надзвичайно образний малюнок, який правдиво відбиває тяжке становище закріпаченої України, повну її національну й політичну безправність. Україна, неначе та могила, "начетверо розкопана, розкрита".

Подібні метафоричні образи становлять один із важливих поетичних засобів емоціонально-образного виявлення ідейного змісту в поемі (містерії) "Великий льох".

Персоніфікований характер у поетичній творчості Шевченка мають також образи долі і недолі, лиха і злиднів. Уявлення про долю як і взагалі про подібні абстрактні поняття і явища, базується на народному їх розумінні. Використовуючи цей спосіб зображення, Шевченко змальовує широкі картини безвихідного становища трудящих в умовах класового гноблення.

У поемі "Сова" виведено персоніфікований образ злиднів, у якому з великим художнім тактом, властивим геніальним поетом, відбито одну з сторін трагедії матері-кріпачки, беззахисної вдови:

Крались злидні із-за моря

В удовину хату.

Та й підкрались... Стали хлопців

В кайдани кувати.

Метафоричність - одна з найхарактерніших ознак поезії Шевченка. Майстерне її використання і поєднання з іншими поетичними образами надало мові великої виразності, гнучкості, допомогло поетові глибше розкрити внутрішній світ героїв, їх високі моральні й духовні якості, досягти вершин художньої досконалості у змалюванні тяжких умов життя народу.

Величезну роль у поетичній мові Шевченка відіграють різного типу риторичні фігури; повтори; чимало місця займають так звані казкові прийоми.

Народнопоетичні образи й засоби, які в поезії Шевченка здобули ширшого смислового навантаження, стали могутньою зброєю поета в його революційно-поетичній діяльності, в боротьбі проти світу насильства й реакції.

У поемі "Сон" і "Великий льох" відтворення світу у міфологічних, алегорично-символічних образах, насичених конкретно-історичним змістом, сягає рівня трагічного і комічного за формою і політичного, ідеологічного за змістом гротеску. Сцени у царському палаці, роздуми трьох ворон мають абсолютне політичне спрямування, яке тяжіє до граничного узагальнення, до символу. Символічний зміст мають і самі назви поем. Відображене настільки неймовірне в своєму огидному змісті, настільки ірраціональне і протиприродне, що не піддається осягненню нормальної людини поза цією "людською комедією" ("Сон"). Сучасна поетові Україна нагадувала розкопану могилу, в якій похована її воля, великий льох, зруйнування якого приведе до великої битви за звільнення народу ("Великий льох").

Тяжіння до метафоризації і символізації зображуваного, до гранично узагальненого образу, до образу знаку, себто до образів багатозначного, всезагального, універсального змісту, - одна з найхарактерніших ознак романтизму, особливо Шевченкового. Багато його творів різних періодів життя мають характер політичних метафор, символів, образних ілюзій.

Поетичний образ, переходячи у символічний, "наповнюється сутнісною глибиною і невичерпністю, зберігаючи при тому властивості художнього образу, його конкретну відчутність і реальність". Символ є тоді найзмістовніший, коли він багатозначний, - стверджує С.Аверинцев. Конкретність зображення і смислова глибина образу-символу зливається у Шевченка в органічну єдність, "в якій понятійний і зображувальний плани взаємопроникають, поглиблюючи смислову перспективу образу". Майже всі твори Т.Шевченка пройняті особливою стихією, яку А.Єлистратова вдало назвала "поезією політики". Міфологічні образи, створені Шевченком, у свідомості читача аналогізувалися з сучасною їм дійсністю, органічно поєднуючись з конкретними реаліями життя.

Романтична міфологізація і символізація в поезії Шевченка відзначається особливою актуальністю - це, насамперед, міфологізація і символізація дійсності. Міфологічні образи, створені поетом, у свідомості читача асоціювались з конкретними реаліями сучасної історичної епохи. Використавши біблійні легенди про перших християн, Шевченко втілив у своїх творах зміст універсального образу, до образу-знаку, до символу, притчі, тобто до образів багатозначного смислу.

Зіткнення з історією, з динамічними силами вічно твореного життя, прагнення бачити людину в центрі універсального буття вело Шевченка до широкого використання засобів символізації і міфологізації. Геніальний художник, як підтверджує віковий досвід, неминуче звертається до символів, коли величезний об'єм почуттів, високу ідею, унікальний світовий факт хоче передати колоритно, представити образно, почуттєво, безпосередньо, не за допомогою мертвих абстракцій, а в чомусь надзвичайно близькому, діє на людське уявлення і втягує до активного сприймання всі органи чуття.

Осмислена орієнтація на створення узагальнюючих символічних образів - одна із визначальних рис творчості Шевченка. Символи і символіка не