Вивчення ділового стилю, як і будь-якого іншого стилю мови, вимагає історичного підходу. Історичний підхід до вивчення мовних явищ характеризує всю історію вітчизняного мовознавства.

2. Історичні аспекти становлення та розвитку офіційно-ділового стилю

Після прийняття християнства в східних слов'ян з'явилася книжна старослов'янська мова. Вона насамперед обслуговувала церкву і всі потреби суспільства, пов'язані з освітою наукою, діловодством, законодавством, релігією і філософією. Однак на побутовому рівні, в художній літературі зустрічаються елементи живої мови, про що свідчить література XVI ст.

Літературна мова Київської Русі була успадкована східнослов'янськими мовами, в тому числі й українською.

У XIV — XVI ст. склалася лексична, фонетична і граматична системи мови української народності, але роль літературної мови, мови офіційних документів і листування за традицією виконувала книжна мова Київської Русі, в яку проникали елементи живої розмовної мови місцевого населення.

У XIV—XV ст. в Україні існувало тільки три сфери застосування літературної мови: церковнорелігійна література, актово-урядове письменство і літописання. Лінгвістичною основою церковнорелігійної літератури була церковнослов'янська (слов’яно-руська) мова. У світському вжитку в XIV — XV ст. існували лише такі різновиди літературної української мови, як канцелярсько-урядова мова (мова українських грамот), що культивувалась у литовських князівських канцеляріях (український варіант "руської мови"), та мова літописів. Протягом кінця XVI — першої половини XVII ст. в українській мові формуються стилі публіцистичної мови (мови полемічної літератури і творів І.Вишенського, З.Копистенського, спрямованих проти польських феодалів і єпископів-уніатів), художньої мови (мова віршів Герасима Смотрицького, Памви Беринди та ін.), наукової мови, мови літописної літератури (Густинського, Львівського, Межигірського, Острозького й Київського літописів) і актово-урядової, документальної мови (мова актових книг міських урядів різних українських міст на зразок Житомирської книги 1582 —1588рр.)

Застосування офіційно-ділового стилю української мови було обмежене за часів Речі Посполитої, але й пізніше протягом XVII і першої половини XVIII ст., не пориваючи зв'язку з попередніми традиціями, набувала все більшого поширення й досконалості ділова актова мова (актові книги Полтавського, Бориспільського й Пирятинського міських урядів XVII ст., листування гетьманської та полкових і сотенних канцелярій, Запорозької Січі тощо).

За часів Речі Посполитої в урядових установах, у літературній творчості запанувала мова польська. Відбувалася жорстка колонізація, викорінювання всього східнослов'янського. Мова ділових паперів Богдана Хмельницького, канцелярій полків, міських урядів була вже літературною мовою на давньоруській основі з включенням до неї лексичних, фонетичних і граматичних елементів із тогочасної усної мови. Саме цей різновид літературної мови, особливо після запровадження "гражданського" алфавіту, став основним і все ширше використовувався в усіх ділянках суспільного життя в Україні. Але приєднання до Росії, скасування гетьманства поклало край відродженню української державності. Безправність українського народу в колишній царській Росії і в цісарській Австро-Угорщині позбавляла українську літературну мову можливості здійснювати важливі суспільні функції і тим самим вільно розвивати такі свої стилі, як офіційно-діловий, науковий, публіцистичний.

Лише після возз'єднання українських земель спочатку у складі УНР, а потім УРСР почався розквіт української культури, українська літературна мова під впливом давно сформованих стилів російської літературної мови виробила власні функціональні стилі для всіх галузей різноманітної мовної практики.

Аналізу мови українських грамот XIV—XV ст. присвячено ряд ґрунтовних праць, у тому числі й монографій. Вони мають важливе значення для дослідження української мови періоду формування української народності, а також підтверджують народну основу тогочасного ділового мовлення. На неабияку роль універсалів, грамот, листів гетьманської та полковницької канцелярій середини XVII ст. — видатних зразків ділових документів у формуванні української літературної мови вказує академік І.К.Білодід.

І хоча в українській літературній мові національного періоду, як зазначає В.М.Русанівський, діловий стиль зовсім не був представлений, паростки нового офіційно-ділового мовлення закладалися саме в цей період життя літературної мови.

Із перетворенням України в самостійну державу вперше в її історії підготовка національних кадрів стала власною справою українського народу. Відродження освіти, її докорінне реформування не тільки визначають відтворення інтелектуального потенціалу нації, піднесення вітчизняної науки до рівня світових стандартів, а й мають стати основою розбудови держави та демократизації суспільства в Україні.

Ділове спілкування донаціональної і національної доби не можна розглядати ні як певний вид мовлення, ні як власне ділове спілкування. У цьому зв'язку доречно згадати зауваження Д.С.Лихачова про те, що літературні й ділові жанри не були відділені один від одного непроникною стіною, що на перших порах ділові звіти послів були літературно-публіцистичними творами у справжньому розумінні цього слова.

Обстеження ділової мови (договірних грамот, купчих, закладних, дарчих та інших), мови дипломатичних документів, зокрема канцелярії Богдана Хмельницького, свідчить про вироблення певних трафаретів — зачинів і завершень, а також специфічна термінологія, яка ввійшла до нас і які успадкувала сучасна українська офіційно-ділова мова, — здобутки давньої української мови не були повністю втрачені.

Ділова мова, що сформувалася в радянський період, орієнтувалася й на кращі зразки революційно-демократичної художньої літератури, яка навіть за найнесприятливіших умов свого життя — політичні заборони української мови в дореволюційній Росії — продовжувала не лише існувати, а й розвиватися, виробляти свої норми і стилістичні різновиди.

3. Особливості офіційно-ділового стилю

Діловий стиль є цілком повноправним стилем літературної мови. Він задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні