Ділова українська мова

План

І. Дати відповіді на питання

1. Два види штампів

Бланки кожного виду (загальний бланк, бланк для листів, посадовий бланк) можуть виготовлятися на основі поздовжнього або кутового розташування реквізитів.

В залежності від розташування реквізитів розрізняють кутові і поздовжні штампи. Штамп бланка – група реквізитів та їх постійних частин, що може бути відтворена на бланку документа у вигляді єдиного поля; виготовляється типографським засобом.

Більша частина документів має виготовлятися на бланках з кутовим розташуванням реквізитів у частині заголовку, що є більш економним і зручним для кодування вказаних реквізитів.

Бланки з кутовим розташуванням реквізитів (кутовим штампом) застосовуються, зокрема, при оформленні документів, які містять реквізити “адресат” і “гриф затвердження” (листи, протоколи, акти, інструкції, правила і т. ін.).

Бланки з поздовжнім розташуванням реквізитів в частині заголовку застосовують у тих випадках, коли найменування установи і вищестоящих організацій, котрим вона підпорядкована містять кількість друкованих знаків, яку неможливо розмістити на площі, передбаченій ДСТУ для кутового штампу. Якщо реквізити, що друкуються на 2-3 мовах, розміщуються в межах площі, яка відводиться для їхнього кутового розміщення, виготовляються бланки з кутовим варіантом розміщення реквізитів.

2. Усне ділове мовлення

Українська літературна мова має дві форми свого виявлення: усну і писемну. Як усна, так і писемна форми мови є засобом спілкування людей. Однак при єдності функцій мова усна і писемна розв'язують це завдання по-різному.

Усне мовлення — це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо.

В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто — неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.

За характером спілкування усне мовлення — діалогічне, має ряд лексичних особливостей.

В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Важлива ознака усного мовлення — це простота і природність.

Звичайна сфера застосування усного мовлення — бесіда, розмова.

Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація тощо).

Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури взагалі.

Усне мовлення — це така форма реалізації мови. яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення - первинна форма існування мови.

Усне і писемне мовлення має широке застосування в різних сферах життя людей Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне — у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату.

Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення повинно бути якісним. Отже, наша культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлювання, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови. Тому найголовнішими ознаками культури мовлення е змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність, виразність.

висловленої думки. Точність мовлення — одна з найважливіших його властивостей і характеризує насамперед зміст висловлювання. Залежить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх називають.

Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів, словосполучень, речень, що відповідають нормам літературної мови, а з другого — уміння виражати свої думки так, щоб вони однозначно були сприйняті адресатом мовлення. Вимога точності впливає на відбір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлювання.

Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мовлення; 2) знання мови; 3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство мови.

Творячи мовлення, ми вільно вибираємо слова з тим чи іншим значенням. Але при цьому враховуємо, чи зрозуміє нас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення — це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах спілкування.

Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність.

Логічним називається мовлення, що забезпечує смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті.

Словесне вираження думки здійснюється за законами логіки — науки про мислення. Логічність виявляється в точності вживання слів і словосполучень, у правильності побудови речень, у смисловій завершеності тексту. На основі логічності визначаються доступність, дієвість, доречність мовлення. Основою логічності мовлення є логічне мислення, що формується запасом знань і вмінням їх передати співбесідникові. Щоб мовлення було логічним, треба володіти знаннями мови і законами зв'язного мовлення.

Певні особливості має усне ділове мовлення. Найпоширенішою формою цього мовлення є телефонна розмова. Вона повинна бути економною в одержанні і передачі інформації. До мовця, що говорить по телефону, ставляться такі вимоги: 1) чіткість, чистота дикції; 2) середній за силою голос; 3) стислість висловлювання; 4) середній