До кожного сегмента приєднується пара кінцівок, які складаються з кількох рухливо з’єднаних між собою і послідовно розміщених ділянок – члеників (звідки і назва – “членистоногі”). На кінці кожного членика звичайно є один-два кігтики. Кінцівки голови перетворені на ротові органи, а кінцівки черевця часто зовсім редукуються, зникають або видозмінюються (напр., павутинні бородавки у павуків, яйцеклад самок деяких комах).

Внутрішня будова. Порожнина тіла членистоногих змішана і називається міксоцель.

Між внутрішніми органами у членистоногих окрім порожнини тіла, знаходиться пухка сполучна тканина, або жирове тіло. Її клітини запасають поживні речовини у вигляді жирів та глікогену, а також утворюють клітини крові. Крім того, клітини жирового тіла вилучають із гемолімфи продукти обміну, які зберігаються в ньому протягом життя тварин. Отже, жирове тіло виконує і видільну функцію поряд зі спеціальними органами виділення (зелені залози, мальпігієві судини тощо). Цікаво, що у багатьох глибоководних ракоподібних та деяких комах (напр., жуки-світляки) з певних ділянок жирового тіла утворені органи свічення.

Кровоносна система членистоногих незамкнена. Кров змішується з порожнинною рідиною, і утворюється єдина рідка тканина – гемолімфа (від латинського гема – кров та лімфа). У спинній частині тіла розташоване серце. У більшості членистоногих воно знаходиться у черевці й має вигляд трубки. Остання може складатися з кількох послідовних камер, сполучених між собою отворами. Отвори між камерами мають клапани, що запобігають зворотному токові крові. У кожній камері є ще пара отворів, через які гемолімфа з порожнини тіла потрапляє всередину серця при розслабленні м’язів стінок камери.

Органи дихання членистоногих дуже різноманітні, у наземних і водяних тварин за будовою відмінні.

Членистоногі переважно роздільностатеві, інколи – гермафродити, запліднення у низ здебільшого внутрішнє. Типи розвитку надзвичайно різноманітні (від прямого до розвитку зі складним перетворенням). Внаслідок наявності хітинового скелету ріст супроводжується линянням у різних фазах розвитку; дорослі членистоногі звичайно не линяють. Винятком є великі за розмірами ракоподібні, які живуть декілька десятків років (напр., річковий рак, краби). Линяння дорослих тварин зумовлене, насамперед, необхідністю звільнятися від шкідливих речовин, які з часом накопичуються у покривах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

А.М. Охріменко, Е.В. Шухова “ Хрестоматія із зоології”.

Е.Г.Бровки на, Н.И. Кузьмина “Уроки зологии”

Ю.Г.Вервес, П.Г. Баган, В.В Серебряков “Зоологія”

О.С. Батуєв, М.А Гуленкова, Т.В. Іванова – “Зологія” для школярів та абітурієнтів.