За правилами набувальної давності може переходити право власності на без-хазяйні речі (ст. 335 ЦК України).

Бездоглядна домашня тварина. Статті 340 і 341 ЦК України визначають порядок набуття права власності на бездоглядну домашню тварину (робочу або велику рогату худобу, інші домашні тварини).

Знахідка. За умов, передбачених ст. 338 ЦК України, особа* яка знайшла за-гублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з момен-ту заявления про знахідку.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права влас-ності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку поперед-нього власника.

У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою правонаступництва.

Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набу-вача відбуваються, як правило, водночас на основі того самого юридичного фак-ту, зокрема договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, при переході права власності виникає правонаступництво. Деякі ав-тори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розме-жування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних від-носять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, позики. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником. Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як спадкування, незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон.

Зауважимо, що при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна. Наприк-лад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок спадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то при переході права власності на здане за договором найму майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

3.2. Підстави припинення права власності.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, явля-ють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права влас-ності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розгляда-ються і як підстави для припинення його.

Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язано з правонаступництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина вини-кає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'яз-ку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову. Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належ-ної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протип-равних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняєть-ся у результаті прийняття відповідного акта органами державного управління, зокрема у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Стаття 346 ЦК України передбачає такі підстави припинення права власності:

відчуження власником свого майна;

відмова власника від права власності;

припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

знищення майна;

викуп пам’яток історії та культури;

викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю;

викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

реквізиція;

10) конфіскація.

Право власності може припинятися і в інших випадках, передбачених законом.

3.3. Встановлення моменту виникнення права власності.

Важливе теоретичне і практичне значення має правильне визначення кон-кретного моменту виникнення у особи права власності, адже з цього моменту власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом спо-собами. Крім того, при відчуженні речі ризик випадкової загибелі або її випадко-вого псування переходить на набувача водночас з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом або договором. З цього моменту набувач має право здійснювати правомочності власника щодо володіння, корис-тування та розпорядження набутим майном.

Чинне цивільне законодавство передбачає правила про визначення моменту виникнення права власності щодо випадків переходу майна від однієї особи до іншої за договорами. Так, відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у на-бувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не пе-редбачено законом або договором. Наведеною нормою встановлено загальне пра-вило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транс-портній організації для відправлення набувачеві і здача на пошту для пересилан-ня набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі прирів-нюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі (ч. 2 ст. 128 ЦК УРСР). Водночас сторони на свій розсуд мають право визначити уго-дою будь-який інший момент, який не збігатиметься з моментом передачі речі. Між тим у ЦК УРСР, на відміну від нового ЦК України, відсутні норми, які б безпосередньо визначали законодавчо той чи інший момент виникнення права власності. Лише останнім часом подібні норми було закріплено в деяких законо-давчих актах, зокрема у законодавстві про приватизацію, про що буде сказано далі.

Неоднозначну оцінку дістала ст. 227 ЦК УРСР, за якою договір купівлі-продажу жилого будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоч би однією із сторін є громадянин, і недодержання