переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у від-повідних розмірах і право власності або право користування (якщо таким правом володів продавець) земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Таким чином, при відчуженні громадянами будівель і споруд земельна ділянка, яка перебувала у власності продавця, дарувальника тощо, може перейти у власність набувача або в момент нотаріального посвідчення договору, або в момент передачі йому буді-вель і споруд, або в момент реєстрації договору в державних органах, або в інший момент, обумовлений сторонами у договорі, оскільки, як уже зазначалося, ЦК УРСР не приурочив момент виникнення у набувача права власності на неру-хомість до моменту реєстрації договору, укладеного за участю громадянина, в державних органах (БТІ).
Виявилася невирішеною однозначно дана проблема в ЗК України 2001 р., в ст. 120 якого записано, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод. Тобто дана норма взагалі фактично не передбачає кон-кретного моменту виникнення права власності ні на будівлю чи споруду, ні на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Тому так чи інакше цю проблему необхідно вирішувати з урахуванням відповідних положень цивільного права. При цьому можна припустити, що очевидно у таких випадках право власності на земельну ділянку у її набувача має виникати одночасно з виникненням прав власності у набувача на будівлю чи споруду, якщо інше не буде застережено в угоді.
Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передба-чено відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь гро-мадян України (ст. 1). Така приватизація здійснюється шляхом безоплатної пе-редачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м за-гальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) цим громадянам, що мешкають у них або перебувають на обліку тих, хто потребує поліпшення житлових умов (ст. 3).
Таким чином, залежно від розміру житла можлива лише безоплатна переда-ча або частково безоплатна та частково сплатна передача житла у власність гро-мадян. В обох випадках закон не вимагає оформляти приватизацію відповідним договором. Причому передача квартир (будинків) у власність громадян з допла-тою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власнос-ті на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. У даному разі відчуження квартири (жилого будин-ку) від одного власника до іншого (від держави до громадянина) здійснюється у невідомій донедавна організаційно-правовій формі — без укладення договору про відчуження у вигляді оформленого належним чином єдиного договірного доку-мента. Хоч законодавець для таких випадків прямо не визначає момент виник-нення права власності, можна припустити, що таким має бути момент видачі сві-доцтва про право власності, а його реєстрація є лише адміністративним актом.
Спеціальній реєстрації підлягають транспортні засоби, зброя та деякі інші об'єкти. Так, відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, при-чепи, напівпричепи та мотоколяски. Власники таких транспортних засобів зо-бов'язані зареєструвати їх протягом десяти діб після придбання, одержання або виникнення підстав, що потребують внесення змін у реєстраційні документи, в органах державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. З такою ре-єстрацією законодавець не пов'язує виникнення у особи права власності. У разі набуття транспортних засобів за договором мають застосовуватися відповідні за-гальні правила цивільного законодавства про перехід права власності.
Оригінально вирішена проблема моменту виникнення права власності в Пра-вилах торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 1 липня 1998 р. Згідно з п. 10 Правил "право власності на товари, пере-дані згідно з договором у розпорядження покупця, переходить до нього після кінцевого розрахунку". Наведену норму не можна визнати вдалим рішенням цієї проблеми. По-перше, вона ставить у явно невигідне становище продавця, оскіль-ки на нього покладається ризик випадкової загибелі проданого в кредит товару. По-друге, Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, адже відпо-відно до ст. 128 ЦК УРСР момент виникнення права власності у набувача майна за договором визначається договором або законом. Постанови Кабінету Мініст-рів України не мають статусу закону.
Досить складними є відносини з переходу права власності на акції та інші цінні папери. Тут можливі різні варіанти встановлення моменту виникнення пра-ва власності залежно від виду цінних паперів (іменні чи на пред’явника, доку-ментарні чи бездокументарні тощо), від підстави чи способу придбання їх набу-вачем. При цьому слід враховувати правила спеціальних законодавчих актів, зокрема законів України "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про національ-ну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів" [37, 157].
В ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів" перехід права власності, на цінні папери ви-значається наступним чином:
1. Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власникові шляхом повного індосаменту.
У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності пе-реходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
Права на участь