§ 1. Особливості правового регулювання валютних відносин

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та iнші економічні зв'язки із зарубіжними країнами через свої органи та уповноважені нею установи i організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів i функії банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права i обов'язки суб'ектів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», а також іншими актами валютного законодавства. Відомості Верховної' Ради України. — 1993. — № I7. — Ст. 184.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави i пов'язані з її роллю в розподілi перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення i використання необхідних суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать: Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві валюти і фонди, шо утворюються i використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних i фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i контролю» Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:—

за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;—

шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку;—

шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;—

за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, i виступають розпорядниками коштів цих фондів. Декрет Кабинету Міністрів Украши «Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України» від 02.12.1992 р. № 2-92; постанова Національного банку Украіни «Щодо функціонування режимів рахунків в іноземній валюті резидентів i нерезидентів України» № 13-111/1151 від 25.07.96 р.

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку Украіни, так i за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зов-нішньої торгівлі, наданні економічної i технічної допомоги, спильноі діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні i проведенні національноі валютної політики в зв'язку з утворенням. розподілом i використанням централізованих i децентролізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'ектами свїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин i мають деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення i використання централізованих i децентралізованих валютнихфондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана державою планова діяльність з утворення i використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні ціності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що мо-жуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується i зобов'язань, пов'язаних з утворенням i використанням валютних фондів;

4) особливісь валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому pycлi грошової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:

5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінан-сового, але и інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об'ектом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя. Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносинн. пов'язані з утворенням, розподілом i використанням валютних фондів. Цей механпм має деякі риси. які визначаються предметом та методом регульованих суспільнпх відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних, відносин, як специфічного різновиду фінансових є їx особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється законодавством України.

З боку держави для регулювання валютних відносин, якi в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускаеться можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою ycix трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу i заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як