Реферат на тему:

Судова риторика. Обґрунтування кваліфікації злочину. Характеристика особи підсудного прокурором

Зробивши аналіз доказів у справі, прокурор підво-дить базу для юридичної оцінки встановлених фактів. Правильна кваліфікація злочину є однією з гарантій здійснен-ня правосуддя відповідно до закону. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає підсудний, який винен у вчиненні передба-ченого законом суспільне небезпечного діяння.

Обґрунтовуючи питання про кваліфікацію злочину, прокурор повинен чітко й неухильно дотримуватися вимог кримінального законодавства. Особливо старанно слід з'ясовувати суб'єктивний бік вчиненого злочину, маючи на увазі, що шкідливі наслідки, неза-лежно від їх тяжкості, можуть ставитися підсудному в провину лише в тому випадку, якщо він діяв навмисно або допустив їх з необе-режності. Обсяг цієї частини судової промови залежить від склад-ності справи. Але в усякому разі свій висновок про юридичну оцін-ку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.

Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочину з боку прокурора — недопустима. Коли кваліфікація набуває суперечливо-го характеру, прокурор чітко висловлює свою пропозицію і грун-товно її аналізує й аргументує.

Недоліком судових промов у цій частині є те, що прокурори часто погоджуються з кваліфікацією, даною слідчим на поперед-ньому слідстві.

Ось що нерідко звучить у залі судового засідання:

«Пред'явлене Петренку обвинувачення повністю доказане, його дії кваліфіковано правильно».

Деякі прокурори навіть не називають статті Кримінального ко-дексу України. Вони забувають, що в залі судового засідання знахо-дяться родичі, знайомі підсудного, потерпілого, свідки, публіка. Тому для роз'яснення і пропаганди законодавства необхідно в простій і дохідливій формі зробити аналіз елементів складу злочи-ну — об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

4.6. Характеристика особи підсудного

Уст.39 Кримінального кодексу України зазначаєть-ся, що при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відпові-дальність. Така вказівка закону вимагає від прокурора ґрунтовної характеристики особи підсудного.

Характеризуючи особу підсудного, прокурор з'ясовує не лише його риси, якості та особливості, що пов'язані з вчиненням злочи-ну, а й інші дані. Прокурору слід виявляти ставлення підсудного до праці, навчання, поведінку на виробництві та в побуті, працез-датність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості. Всі ці дані мають бути оцінені державним обвинувачем у сукупності, і ті з них, які впливають на призначення покарання, повинні бути навіть виділені окремо в обвинувальній промові.

У вже цитованій обвинувальній промові у справі Виноградова прокурор так характеризував особу підсудного:

«Життєвий шлях Виноградова підтверджує правильність вислову:

«В біду падають, як у провалля, зненацька, але до злочину ідуть схо-динками». Ці фатальні для Виноградова сходинки відомі: зловживання горілкою, крадіжки, хуліганство і, нарешті, згвалтування й убивство.

Проходячи- службу в армії, Виноградов, грубо нехтуючи військо-вою дисципліною, пиячив, здійснював крадіжки з єдиною метою: мати гроші для купівлі горілки. Військовий трибунал засудив Виноградова до одного року позбавлення волі, замінивши покарання направленням до дисциплінарного батальйону.

Демобілізувавшись із армії і повернувшись в Ковров, Виноградов невдовзі скоїв хуліганство. Проти нього було порушено кримінальну справу, але слідчий органів внутрішніх справ прийняв рішення про при-пинення справи із застосуванням до Виноградова заходів громадсько-го впливу. Адміністрація цеху, в якому працював Виноградов, отри-мала постанову для обговорення факту хуліганства в товариському суді. З приводу неправильного припинення справи про хуліганство Ви-ноградова слідчий прокуратури, який проводив розслідування ниніш-ньої справи, вніс у відповідні інстанції подання.

Як відповів Виноградов на проявлену до нього поблажливість у зв'язку зі справою про хуліганство?

Ви чули, товариші судді, показання свідка Кир'яновоі, яка дала різко негативну характеристику Виноградову. Вона розповіла, що Виноградов — прогульник і пияк. Був випадок, коли він не виходив на роботу протягом трьох днів, нерідко з'являвся на роботі в нетверезо-му стані, співав нецензурні пісні, а коли робітники стали соромити його, нагрубив їм, а Куп'яновій заявив прямо: «Ти своєю смертю не помреш, не сунь свого носа не в свою справу». Виноградов не запере-чує цих фактів, але стверджує, що в розмові з робітниками, і зокре-ма з Кир 'яновою, він «пожартував».

Судова практика показує: якщо прокурор у своїй промові доб-ре проаналізує дані про особу підсудного, це допоможе йому повніше й об'єктивніше оцінити злочин, правильно визначити ступінь суспільної небезпеки, роль і ступінь вини кожного підсуд-ного.

Даючи характеристику підсудному, прокурору слід пам'ятати про такі вимоги:*

не повинно бути місця голослівним твердженням, суб'єк-тивній думці про підсудного;*

підсудний — це ще не злочинець;*

характеристика повинна базуватися тільки на даних, які є в справі;*

недопустимі необ'єктивність, ігнорування позитивних яко-стей підсудного.

Ще Цицерон відзначав:

«Хто виступає з обвинуваченням проти когось, то немає нічого несправедливішого як зупинятись на довгому переліку фактів, що говорять проти обвинуваченого, і замовчувати про факти на його користь»'.

Слід охарактеризувати якості підсудного, які проявилися у зло-чині, або зумовили його і мають значення для вирішення справи. Дуже важливо звернути увагу на ті риси характеру, які висвітлюють внутрішній світ, вказати на вади і хиби характеру, які призвели до злочину. Не варто «копатися» в біографії підсудного, тим більше не збирати фактів, які компрометують його чи не мають відношення до справи, що розглядається у суді. Від прокурора вимагається стри-маність у виразах. «Сила обвинувачення — в доводах, а не в епіте-тах, — писав А. Коні. — Зовсім недопустимі вирази грубі, принижу-ючі. Вони не підсилюють, а лише послаблюють обвинувачення».

Звинувачуючи підсудного у злочині, прокурор повинен висту-пати, як писав А. Коні, «зі спокійним достоїнством сумного обов'яз-ку», його промова, особливо в частині характеристики підсудного, повинна бути пройнята «печаллю тверезої думки