правопорушник може завдати шкоди суспільним інтересам, іншим громадянам, собі; відсутність можливості скласти протокол про провину й інші документи безпосередньо на місці (особа винного не встановлена, потрібно провести медичне обстеження і т.д.); відмовлення сплатити штраф на місці або розписатися в квитанційної книжці і указати свою адресу, якщо відсутні свідки, що можуть повідомити необхідні дані про порушника.
Адміністративна затримка є заходам адміністративно-процесуального характеру, застосовуваної в зв'язку зі здійсненням правопорушення і волі, що перебуває в короткочасному обмеженні, правопорушника..
Адміністративній затримці не підлягають іноземні громадяни, що користуються дипломатичною недоторканністю. Як правило адміністративна затримка не застосовується до військовослужбовців і співробітників органів внутрішніх справ.
Варто відрізняти адміністративну затримку від особистої затримки осіб, підозрюваних у здійсненні злочинних дій.
3.3. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових
положень.
Заходи адміністративного стягнення являють собою вид юридичної (адміністративної) відповідальності, застосовується за здійснення певних правопорушень. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, що скоїли адміністративне правопорушення, а також попередження нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Адміністративне стягнення займає особливе місце в системі примусових заходів, їхня особливість полягає в наступному:
- вони носять яскраво виражений санкційний характер, чим відрізняються від інших видів примусових заходів , що цією якістю не володіють;
- виховний вплив від їхнього застосування найбільше високо, оскільки досягається простим, швидким і наочним способом;
- стягнення можуть застосовувати не тільки органи державного управління, але й інші суб'єкти правозастосування;
- всі адміністративні стягнення накладаються на основі спеціального індивідуального акту управління - постанови або рішення;
- накладення адміністративних стягнень здійснюється уповноваженими на те органами міліції у визначеному процесуальному порядку, при якому враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його провини, майнове становище, обставини, що зм'якшують і обтяжують відповідальність;
- є ефективним засобом реалізації інституту відповідальність (під якою розуміється обов'язок громадянина або посадової особи дати звіт про своє неправомірна поведінка в сфері державного управління і понести покарання у вигляді адміністративного стягнення.
Під системою адміністративних стягнень розуміється перелік різних по ступені тяжкості і правових наслідків видів покарань.
В даний час застосовуються наступні адміністративні засоби:
1. Заходи морального впливу. Вони зв'язані з малозначними провинами, вчиненими звичайно людьми випадково і не мають яких-небудь стійких антигромадських установок. До них відносяться попередження і громадський осуд.
2. Заходи особистісного впливу. Вони складаються в обмеженні суб'єктивних прав.
Виділяють наступні види адміністративних стягнень:
- попередження;
- штраф;
- вилучення предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
- конфіскація предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
- позбавлення спеціального права, наданому даному громадянину (права керування транспортними засобами, права полювання;
- виправні роботи ;
- адміністративний арешт;
Отже адміністративне стягнення - це міра покарання, застосовувана уповноваженими на-те державними органами (посадовими особами), а передбачених законом випадках - народними судами ( народними суддями), а також громадськими організаціями і їхніми законними представниками до осіб, винних у здійсненні адміністративної провини.
Заходи адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану.
Надзвичайний стан - це передбачений КонституцієюУкраїни особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування,підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає наних додаткові обов'язки.
Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свободгромадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.
Надзвичайний стан вводиться лише за наявностіреальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові,усунення якої іншими способами є неможливим.
Надзвичайний стан може бути введено за умов:
1) стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій,що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;
2) масових порушень правопорядку, що супроводжуютьсянасильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
3) блокування або захоплення окремих особливо важливихоб'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушуєнормальну діяльність органів державної влади та управління,місцевого чи регіонального самоврядування;
4) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційноголаду України шляхом насильства;
5) посягання на територіальну цілісність держави, що загрожуєзміною її кордонів;
6) необхідності відновлення конституційного правопорядку ідіяльності органів державної влади.
Надзвичайний стан на всій території України або вокремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради Україниз негайним повідомленням Президента України або Указом ПрезидентаУкраїни, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено негайно і без попередження
В постанові Верховної Ради України або Указі Президента України про введення надзвичайного стану повинні бутивказані:
1) обставини, що стали причиною для введення надзвичайногостану;
2) обгрунтування необхідності введення надзвичайного стану;
3) перелік конституційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а такожвичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян;
4) державні органи, що здійснюють заходи надзвичайного стану, і межі їх надзвичайних повноважень;
5) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;
Постановою Верховної Ради України чи Указом Президента України про введення надзвичайного стану встановлюєтьсяперелік і межі надзвичайних заходів, що застосовуються в умовахнадзвичайного стану. Додаткові заходи можуть запроваджуватись або затверджуватись окремою постановою Верховної Ради України. На період надзвичайного стану можуть