З іншого боку, поняття “фізична особа” може тлумачитися як об'єднання фізичних осіб, тим самим лише відмежовуючи їх від юридичних осіб. У цьому разі виконавець робить наголос на тому, що засновником приватного підприємства можуть бути лише громадяни, а не юридичні особи. Із цього випливає, що приватне підприємство засновується на приватній власності осіб, що яких відносяться громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Спільну сумісну власність теж відносять до приватної власності.

Колективне підприємство – це підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством112 ч.1 ст. 15 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. №887-ХІІ.2. Колективне підприємство може бути створено лише на базі існуючого підприємства, з яким працівники перебували у трудових відносинах.

За своєю правовою природою колективне сільськогосподарське підприємство є подібним до господарського товариства за винятком того, що до складу засновників (учасників) господарського товариства поряд із фізичними можуть входити і юридичні особи. Але умовою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві, як і у колективному підприємстві в розумінні Закону України “Про підприємства в Україні”, залишається особиста участь у трудовій діяльності підприємства, чого законодавством не передбачено для засновників (учасників) господарських товариств.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України “Про підприємства в Україні” вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференції) власників майна. Виконавчі функції з управлінню колективним підприємством здійснює правління116 Підприємнецька право: Навч. посібник /Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. – К.: Істина, 2001. – С.68.6.

Базовим нормативним актом, що визначає поняття і види господарських товариств, правила створення і діяльності, а також їх правовий статус, є Закон України від 19 вересня 1991 р. №1578 – ХІІ “Про господарські товариства”. Порядок діяльності акціонерних товариств як одного з видів господарських товариств додатково врегульовано окремим блоком нормативних актів, пов’язаних із порядком випуску та обігу акцій – законами України від 18 червня 1991 р. №1201-ХІІ “Про цінні папери і фондову біржу”, від 30 жовтня 1996 р. №446/96-ВР “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, численними документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, діяльність певних суб’єктів господарювання, що створюються в формі господарських, врегульовано спеціальними законодавчими актами. До таки, зокрема, належать корпоративні інвестиційні фонди, правовий статус яких встановлюється Законом України від 15 березня 2001 р. №2299-ІІІ “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про господарські товариства” господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є одним із найбільш поширених видів підприємств в Україні. Демократичний характер управління господарськими товариствами, різноманітність їх форм та інші чинники зумовили поширення цих організаційно-правових форм і в світі. Адже, як показує досвід розвинутих зарубіжних країн, основна частка всієї реалізованої продукції (більше 96%) припадає саме на господарські товариства117 Підприємнецька право України / За ред. Шишки Р.Б. – Харків: Еспада, 2000. – С.159.7.

Акціонерні товариства створюються і функціонують у двох видах: закриті та відкриті.

Закриті – це акціонерні товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Ці товариства мають право випускати лише іменні акції.

Відкриті – це акціонерні товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Ці товариства можуть випускати акції будь-яких видів – іменні та на пред’явника, привілейовані та прості.

Згідно зі ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Як і акціонерне товариство, воно діє на підставі статуту та установчого договору, що підписується учасниками до моменту створення товариства222 Кравчук В., Красовська А. Звернення стягнення на частку учасника у статутному фонді господарського товариства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №12. – с.42.2.

Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш популярним видом господарських товариств як в Україні, так і за кордоном. У цій організаційно-правовій формі провадять свою діяльність як невеликі за обсягом господарські організації, так і крупні підприємства223 Винник О. Общество с ограниченной ответственностью: преимущества и недостатки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №7. – с.7.3.

Товариство з обмеженою відповідальністю є господарським товариством, учасники якого несуть відповідальність в межах їх внесків. Тобто під терміном “обмежена відповідальність” мається на увазі не обмеження відповідальності товариства як суб’єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме обмеження відповідальності учасників товариства розміром внесків, що були ними зроблені. Власне ця обставина найбільш приваблює потенційних підприємців – шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю вони, так би мовити страхують себе від ризику погашати збитки (борги) фірми за рахунок додаткового майна всупереч своїй волі224 Яблонський Б. Обмежена відповідальність завжди приваблює // Закон і бізнес. – 1999. - №2. – С.114.

Згідно зі