ІНШІ ЛАНКИ СИСТЕМИ САМОВРЯДУВАННЯ

До системи самоврядування України входять також інші форми територіальної самоорганізації громадян: гро-мадські комітети і ради самоврядування. Територія їх діяль-ності визначається виконкомом відповідної міської, район-ної в місті, селищної, сільської Ради, виходячи з соціально-економічної цілісності території та з урахуванням пропо-зицій населення. Обираються органи громадського само-врядування на загальних зборах (сходах) громадян або і\ представників. Зміст їх діяльності визначається основними завданнями соціально-економічної та політичної перебудо-ви, що відбувається в Україні. Закон про місцеве та ре-гіональне самоврядування України (ст. 4, 56) передбачає право місцевих Рад народних депутатів передавати части-ну своїх повноважень органам територіальної самооргані-зації громадян відповідно з фінансово-матеріальним забез-печенням для здійснення цих повноважень. Громадські комітети і ради самоврядування здійснюють також інші повноваження. Ііове законодавче положення про можли-вість передачі місцевими Радами повноважень органам територіальної самоорганізації громадян слід розглядати в ас-пекті підвищення ролі громадськості у вирішенні суспільно-самоврядних справ, а критерієм для цієї передачі, мабуть, по-винна бути ефективність у вирішенні таких повноважень. Це має бути стимулом для розгортання суспільної актив-ності населення мікротериторіальних колективів. Правовою основою діяльності органів територіальної самоорганізації гро-мадян, крім законодавчих актів держави, мають бути стату-ти (положення), затверджені загальними зборами (сходами) громадян або їх представниками та зареєстровані виконавчи-ми комітетами відповідних Рад народних депутатів.

Оріани громадського самоврядування не є підпорядкова-ними місцевим Радам, виконкомам, отже, останні не можуть керувати їх діяльністю.

Функціонування органів територіальної самоорганізації громадян розширює соціальну основу місцевого самовряду-вання, забезпечує умови для реалізації громадянами їх консти-туційних прав на участь в управлінні державними і гро-мадськими справами.

Поняття демократії включає до свого змісту поряд з пред-ставницьким безпосереднє народовладдя. Формою безпосе-реднього волевиявлення населення є місцеві референдуми (народне голосування), які проводяться за рішенням Рад народних депутатів в межах їх компетенції на підвідомчій Радам території. Рішення, прийняте референдумом, є обов'язковим для виконання відповідною Радою, підприємствами (об'єднаннями), організаціями та установами, громадяна-ми, якщо воно не суперечить закону (ст. 54). Порядок прове-дення місцевих референдумів визначається Законом Укра-їни від 3 липня 1991 р. «Про всеукраїнський та місцеві референ-думи».

До форм прямої демократії належать також збори (сходи) громадян за місцем проживання (ст. 55). Вони скликаються головою Ради або виконкомом, органами територіальної само-організації громадян для обговорення найважливіших питань, що стосуються інтересів громадян, висування кандидатів у депутати Рад народних депутатів, формування органів місце-вого самоврядування та інших питань місцевого життя. Пропозиції про скликання загальних зборів (сходів) грома-дян можуть вносити громадяни, депутати, постійні комісії міс-цевої Ради, депутатські групи, трудові колективи, громадські організації. Коли скликання загальних зборів є неможли-вим, можуть скликатися збори (сходи) представників грома-дян населених пунктів, мікрорайонів, житлових комплек-сів, вулиць, кварталів та інших територіальних одиниць. Норми представництва на них визначаються органом, якому належить право скликання зборів громадян. Повноваження, порядок скликання і проведення загальних зборів (сходів) громадян визначається Положенням про загальні збори (схо-ди) громадян за місцем їх проживання в Україні.

Основною ж ланкою в системі місцевого самовряду-вання є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів, котрі на своїй території об'єднують і координують діяль-ність усіх інших ланок місцевого самоврядування (ст. 2). Система місцевого самоврядування на територіальному рівні становить певну цілісність зі спільними основними завдан-нями і метою максимально можливого задоволення інтересів людини. Реалізуючи спільні завдання, елементи системи вико-нують і свої специфічні функції.

Список використаної літератури:

1.Конституція (Осноаний Закон)України:Текст із змінами і доповненнями станом на 20 квітня 1993 року.Львів,1993 рік

2.Правознавство/За ред. Михайла Настюка.- Львів:Світ,1994.-271с.

3.Рабінович П.М., Шмельова Г.Г. Загальна теорія права і держави: навчальний посібник.К.,1993