І. Державний сектор економіки та його регулююча роль в світі

1.1. Сутність і причини

У зв’язку з формуванням незалежної держави в Україні виникає проблема створення незалежної економічної системи країни, яка б ґрунтувалася на об'єктивній науковій основі. Економічна теорія та методологія регулювання державного сектору в умовах командно-адміністративної економіки відповідали запитам централізовано-директивної системи і не відповідають новим методам і потребам господарювання. В умовах системної трансформації постало питання розробки відповідної системи регуляторів державного сектору економіки. Чітке визначення суті державного сектора, його структурних складових та обсягів на сучасному етапі мас зайняти провідне місце в розвитку економічної теорії.

Економіка як система суспільних відносин розвивається разом з появою держави. Держава є найвищою формою організації людського співжиття. Вона створила умови для того, щоб діяльність людей щодо задоволення своїх потреб в їжі, одязі, житлі та інших матеріальних благах здійснювалась згідно з схваленими суспільством нормами, правилами та звичаями.

В сучасній економічній літературі питання визначення змісту державного сектору та його структурних складових присвячений ряд праць, на аналізі яких ми зупинимося нижче. До основних робіт з цієї проблеми можна віднести роботи Ставровського Є., Мандибури В., Єщенка П.. Балацького Є., Віссаріонова О., Федорової І. Але у наукових поглядах на зміст та структуру держсектору наявні значні суперечності та "білі плями".

Як відомо, в економічній теорії обґрунтування необхідності функціонування державного сектора, державних підприємств в ринковій економіці засноване на концепції "провалів" (або дисфункцій) ринку. Вона полягає в тому, що держава мусить втручатися в економіку там. де проявляється небажання та нездатність ринку ефективно та справедливо розподіляти ресурси. Розходження у поглядах вчених на зміст державного сектора економіки, крім ряду інших причин Гончарова Н. Світовий досвід регулювання державного сектору економіки та можливості його використання у вітчизняній практиці // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. - №5 – с. 3-9, можна пояснити ще і характером дисфункцій ринку. Найсуттєвішими "провалами" ринку є наступні: дефіцит конкуренції, виробництво суспільних благ, зовнішні, або екстернальні, ефекти, неповні ринки, недостовірність інформації, безробіття та інфляція. Дисфункції ринку мають постійний характер. Економічна теорія довела, що природні монополії, зовнішні ефекти, виробництво суспільних благ випадки, коли ринок виявляється неспроможним ефективно розподіляти ресурси. Дослідники зазначають, що однією з характеристик ринку с короткозорість, тому пін не завжди вважається кращим порадником для прийняття рішень, що мають довгостроковий вплив Єщенко П. С, Кваснюк Б. Є.. Бірюков О. А. Нова модель держави. - Слов'янськ. 2002. - 144 С.

У сучасній економічній теорії існує така модель державного сектора сучасної економіки, яка містить його основні інституційні характеристики (рис. 1).

Рис.1 Теоретична модель аналізу державного сектора економіки Ставровський Є. Про формування державного сектора економіки // Економіка України.- 1999.-№ 7.-с.12-19

Найбільш суттєвим дефектом ринкового механізму є ігнорування виробництва суспільних благ. Під суспільними розуміють товари та послуг, що споживаються колективно, не знищуються в процесі споживання, не підлягають відчуженню, є неподільними. загальнодоступними, безоплатними (національна оборона, освіта, охорона здоров'я, транспортна система, підтримка науки). Практика розвитку ринкової економіки довела факт постійного Існування певних видів товарів, які не пропонуються на ринку або пропонуються у недостатній кількості. Причиною цього є нездатність ринкового механізму забезпечити ефективне функціонування галузей, в яких ринкове ціноутворення не є оптимальним.

Те, що приватні ринки не постачатимуть товари суспільного споживання або постачатимуть їх у недостатній кількості, с обґрунтуванням певних видів діяльності держави і перш за все функціонування державного сектора. Держава змушена брати на себе турботу про виробництво суспільних благ та фінансувати їх за рахунок державних доходів.

Приватні потреби задовольняються приватними благами, що характеризується відстроченням від споживання, обмеженим доступом, платністю споживання. Приватні блага забезпечуються ринком. Суспільні блага задовольняють суспільні потреби. Тому завдання держави в цій сфері полягає в обмеженні дій одного з основних ринкових принципів - принципу ринкового виключення. Як відомо, суть цього принципу полягає в тому, що блага стають недоступними для споживача, якщо він не в змозі або не готовий заплатити за них ринкову ціну. Враховуючи об’єктивну необхідність задоволення потреб в суспільних благах, держава виключає такі блага зі сфери дій ринкових відносин.

Підвищення соціально-економічного та культурного рівня розвитку суспільства призводить до збільшення необхідності у суспільних благах. В сучасних умовах суспільними благами можна вважати охорону оточуючого середовища, економічно законодавство, Інфраструктура, НДДКР. а також дешева електроенергія, газ, транспортні послуги, водопостачання.

В економічній теорії виділяють також чисті суспільні та змішані суспільні блага. Поняття змішані суспільні блага" означає, що виключення Із загального користування с можливим, але небажаним. До змішаних суспільних благ відносять, наприклад, автошляхи, освіта, охорона здоров я. Варто зауважити, що блага, які ряд дослідників відносить до чисто суспільних благ, Інші дослідники вважають за можливе віднести до приватних. Одним з традиційних прикладів товарів суспільного споживання є маяк. Дж.Стігліц пише: "Розгляньмо випадок а маяком. Великий судновласник може вирішити, що вигоди, яку він отримує від існування маяки, перевищує витрати на нього; але, підраховуючи, скільки маяків треба встановити у певній місцевості, він керуватиметься лише своєю вигодою, а не вигодою інших. Отже, буде споруджено декілька маяків, для яких сумарна вигода (беруться до уваги всі кораблі, що користуються сигналами маяка перевищує затрати. Такі маяки будуть встановлені не у належному місці, а це неефективно" Стігліц Дж. Економіка державного сектора – К.: основи. – 1998. – 854 с.. Тимчасом Р.Коуз доводить, що зразок суспільного блага - маяк -