Дослідження проблем функціонування та регулювання державного сектору економіки вимагає уточнення ряду таких базових понять як державна власність, державні фінанси, а також визначення критеріїв віднесення господарських об’єктів до державного сектору економіки. Для цього визначимо сутність категорії "державна власність" та "державні фінанси". Загальновизнано, що і у вітчизняній, і у західній економічній науці відсутній уніфікований категоріальний апарат у сфері дослідження проблем регулювання державного сектору економіки.

На нашу думку, категорії "державний сектор економіки" та "державна власність" не с ідентичними. По-перше, до держсектору входять як підприємства, установи та організації, що базуються виключно на державній власності, так і підприємства зі змішаною формою власності, акціонерні компанії зі стовідсотковим та меншим за обсягом держпакетами акцій. Оскільки держава-акціонер мас тільки право управління та право на отримання прибутку у вигляді дивідендів, але не мас права власності, то акціонерні компанії не с державною власністю. Але вони відносяться до державного сектору економіки Стігліц Дж. Економіка державного сектора – К.: основи. – 1998. – 854 с..

По-друге, ряд об’єктів держвласності не входять до державного сектору економіки. Це мас місце при використанні оренди, концесії та довірчого управління державної власності. При оренді державної власності приватними господарськими об’єктами. останні не можуть бути включені у держсектор, тому що управління такими об’єктами здійснюється без участі держави. За умов концесії, коли природи! багатства, підприємства та інші господарські об’єкти, що належать державі, передаються у тимчасову експлуатацію приватним особам, ситуація с аналогічною тій, що складається при оренді держвласності. Держава не впливає на такий господарський об'єкт, отже, останній відноситься до приватного, а не до державного сектору. При укладанні договору довірчого управління майном, сторона, яка отримує на визначений термін майно в довірче управління, зобов’язується здійснювати управління цим майном в інтерес» держави. В цьому випадку контрольні функції держави збільшуються. Проте переданий державної власності в довірче управління не тягне за собою переходу права власності на нього довірчому управляючому. Отже, господарська структура, що базується на державній власності та передана в довірче управління, відноситься до приватного сектору, оскільки функції управління здійснює приватна особа. Все сказане дає змогу зробити висновок. що різниця між держсектором та державною власністю полягає у наступному. До державного сектору економіки відносяться господарські об’єкти. які знаходяться в адміністративному управлінні держави, тобто об’єкти. на які функції управління та регулювання зберігаються в руках держави. Щодо державної власності, тут визначальним с: право власності держави па господарські структури на засоби виробництва господарських структур. Управління ж ними не с визначальною ознакою, тому що держвласність може використовуватися як в державному, так І в приватному секторах. Отже, державна власність - одна з форм власності, персоніфікаторами якої с органи державної власності, до об'єктів відносяться земля, природні ресурси, основні засоби виробництва, дорогоцінності. Інформація, культурні та духовні цінності. І яка може використовуватися як в рамках державного тик і ь рамках приватного сектору без збереження функції управління господарськими об’єктами.

Іншими дефініціями щодо яких необхідно визначитись, с державні фінанси та державні витрати. Як відомо. "Державні фінанси - сукупність грошових фондів, які акумулюються в руках держави і використовуються для виконання нею соціально-економічних функцій Мочерний С. Сектор державний // Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3. – К.: ВЦ „Академія”, 2002. – 864 с. Основний елемент державних фінансів державний бюджет с "річним планом акумуляції державних доходів та їх витрат згідно з вимогами закону про бюджет" Мочерний С. Сектор державний // Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3. – К.: ВЦ „Академія”, 2002. – 864 с. В свою чергу "акумульовані за рахунок податків кошти в державному бюджеті відтак спрямовуються на різноманітні цілі, що дає підставу виділити категорію "державні витрати". Державні витрати - відносини власності (привласнення) між юридичними та фізичними особами в процесі розподілу І споживання частини національного доходу" Мочерний С. Сектор державний // Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3. – К.: ВЦ „Академія”, 2002. – 864 с. Державні витрати визначають як сукупність рсіх статей видатків в державному бюджеті Волков О. И., Скляренко В.К. // Экономика: „Курс лекций”.- М.- «ИНФРА», 2002. - 601 с. Отже, державні витрати - сукупність видатків, пов’язаних з діяльністю держави, направлених па соціальні, економічні, військові цілі та обслуговування державного боргу.

Перш ніж прийти до визначення і змісту державного сектора економіки, зупинимось на дослідженні його структурних складових. Згідно структурному підходу до змісту державної власності залежності під суб’єкта власності можна виділити наступні види власності

1) загальнодержавна (публічна);

2) регіональна;

3) муніципальна.

Відповідно цим рівням державної власності виділяють рівні державного сектору

1) державні підприємства. установи і а фінанси. що знаходяться у загальнодержавній (федеральній) власності;

2) державні підприємства та установи, що знаходяться у регіональній власності;

3) муніципальні (комунальні підприємства та установи. що знаходяться у власності муніципальних утворень. Загальнодержавна власність - це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфікується між окремими учасниками економічного процесу. Суб'єктом права загальнодержавної власності є центральний уряд країни. У країнах з федеративним устроєм до загальнодержавної відноситься і власність суб'єктів федерації (штатів, земель). На рівні регіону (області) права з володіння, користування та розпорядження майном та природно-ресурсним комплексом,