Аналізуючи і узагальнюючі різні точки зору щодо структури об’єктів державного сектору, автор пропонує власну класифікацію об’єктів державного сектору економіки (рис 2.)

Рис. 2 Класифікація структурних складових державного сектору економіки Гончарова Н. Світовий досвід регулювання державного сектору економіки та можливості його використання у вітчизняній практиці // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. - №5 – с. 3-9

1.2. Основні функції

Як відомо, державний капітал виконує дві основні функції: одна з них аналогічна функції приватного капіталу, а друга - притаманно лише державному капіталу - це функція забезпечення відтворення суспільного капіталу. При цьому суспільні Цілі можуть досягатися при шкоді для завдань приватного характеру. Тому далеко не завжди у державному секторі досягаються основні цілі приватного виробництва: максимізація прибутку та максимально можливе розширення масштабів діяльності. Власне, такі цілі не с метою функціонування державного сектора економіки Гончарова Н. Світовий досвід регулювання державного сектору економіки та можливості його використання у вітчизняній практиці // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. - №5 – с. 3-9.

Отже, об'єкти державного сектору підпорядковані певним соціально-економічним цілям держави та використовуються для їх досягнення. Цим і обумовлені функції державного сектору, до яких відносяться:

забезпечення діяльності збиткових підприємств та галузей господарства, які традиційно не представляють інтересу для приватного капіталу, але розвиток яких визначає загальні умови відтворювання (це, насамперед, галузі економічної інфраструктури - транспорт, зв'язок та житлово-побутове господарство);

підтримка окремих галузей економіки з метою прискорення науково-технічного прогресу, зміцнення позицій національної економіки на зовнішньому ринку;

виробництво суспільних благ;

охорона навколишнього природного середовища;

забезпечення національної безпеки;

сприяння зайнятості населення; підвищення конкурентноздатності національної економіки;

захист національних економічних та політичних інтересів;

постачання дешевих послуг (транспортних, поштово-телеграфних, електроенергії та сировини) і зниження таким чином витрат у приватному секторі;

забезпечення виконання економічних, адміністративних та соціальних функцій держави;

монополізація діяльність секторів економіки, в яких діяльність приватного підприємництва, з точки зору суспільних інтересів, є небажаною;

в особі центрального банку та державних банків держсектор підтримує стабільність національної грошової одиниці; визначає процентні ставки на ринках позикових капіталів, впливаючи таким чином на темпи зростання

однією з найважливіших функцій є перерозподіл ВВП через державні фінанси;

забезпеченні загальних потреб.

Проведене дослідження дозволяє дати визначення категорії "державний сектор економіки". Отже, державний сектор економіки як економічна категорія являє собою систему економічних відносин з приводу функціонування структурованих взаємопов’язаних елементів, пов’язаних з формуванням, розвитком, захистом та задоволенням загальних потреб та реалізації загальних інтересів суспільства державою Таким чином, дослідження змісту та структурних складових державного сектору економіки свідчать. що процес формування та функціонування державного сектору в умовах системної трансформації є вкрай важливим завданням та має відбуватися з орієнтацією на зростання ролі держави та державного сектору з метою забезпечення загальнонаціональних інтересів. Необхідно акцентувати увагу на тому, що мова йде про зростання ролі держсектору, а не його обсягів. Проблема визначення оптимальних обсягів держсектору заслуговує окремого розгляду як одна з найменш досліджених проблем в економічній теорії державного сектору економіки. Зростання ж значення держсектору в економіці мас відбуватися за рахунок підвищення його ефективності Волков О. И., Скляренко В.К. // Экономика: „Курс лекций”.- М.- «ИНФРА», 2002. - 601 с. Питання визначення останньої також є одним з напрямів подальших пошуків у межах проблеми, що досліджується.

ІІ. Державний сектор економіки та його регулююча роль в Україні

2.1. Забезпечення законодавчої бази

Держава, економіка і право — є, як відомо, взаємообумовленими явищами та категоріями. Через існуючі між цими категоріями зв'язки й проглядаються закономірності співвідношення економічного базису і державно-правової надбудови. Досвід багатьох держав світу засвідчує, що не можна побудувати могутню державу без опори на добре відрегульовану в правовому відношенні економіку. Проведення державою відповідної економічної політики вимагає динамічного й адекватного розвитку та вдосконалення правової системи.

Державне регулювання економіки - це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру по стабілізації та пристосуванню економіки до умов, що змінюються. Свої регулюючі функції держава виконує, застосовуючи різноманітні методи і форми впливу на економіку. Виділяють економічні і адміністративні методи державного регулювання.

З цією метою запроваджується спеціальне законодавче регулювання. Воно ґрунтується на загальних правилах економічної поведінки господарств і осіб. Одночасно воно містить певні конкретні обмежувальні параметри економічної поведінки зазначених суб'єктів. Спеціальне державне регулювання охоплює також адміністративний контроль і нагляд за дотриманням державних вимог, право держави на примус до укладання і виконання певних типів контрактів, регламентацію умов договорів і ділової політики.

Політика економічного розвитку втілюється в життя на основі концепції соціально-економічного розвитку через політику держави в економічно-правовій сфері. Загальна мета макроекономічної політики держави полягає в досягненні економічного оптимуму розвитку народного господарства країни. Форми і спосіб дій держави як суб'єкта економічної політики визначаються основними параметрами концепції соціально-економічного розвитку, прийнятої у тій чи іншій країні Єщенко П.С. Державна і приватна власність у сучасній економіці / зб. наук. праць "Теоретичні та прикладні питання економіки". - Вип.2. - ВПЦ Київський університет. - 2003. - С.6- 12. Проте сама концепція соціально-економічного розвитку країни не встановлює і не регламентує масштаби та сфери економічної політики держави. Її роль полягає в тому, щоб з’ясувати кінцеву мету суспільного розвитку на певний етап, розкрити засоби її досягнення, описати принципові правила поведінки господарських суб'єктів та індивідів і зробити можливою економічну політику, яка буде довгостроковою і послідовно запроваджуваною. Концепція акцентує увагу на питаннях, без вирішення яких неможливе проведення раціональної економічної політики: